ПОРАДИ ВІД МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА

 06.05.2020

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. ПОРАДИ МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА.

Музикотерапія в дитячому садку

Важко переоцінити вплив музики на людину. Це живе невичерпане джерело натхнення. Музика може надати насолоду, але також одночасно може викликати сильне душевне переживання, збудити до роздумів, відкрити невідомий світ фантазій.
Невичерпні можливості музики впливати на внутрішній світ дитини особливо виділяють методику музикотерапії з ряду інших терапевтичних методик.
На сучасному етапі музична терапія далеко просунулася в дослідженні впливу музичного досвіду на розвиток особистості. Відповідь на запитання, чому музика настільки сильно торкається глибин нашої різноманітної особистості, потрібно шукати в минулому, коли ми ще були в материнській утробі й відчували музику ритму материнського серця, музику її тіла, музику її подиху й голосу. Жінка, яка носить у собі майбутнє життя, сама своїм духовним “баченням” ніби наносить “візерунки” на матрицю постнатального життя своєї дитини. Так мудра природа підготовлює дитину до сприйняття світу ще в утробі матері.
Багато досліджень довели, що музика посилює обмін речовин, посилює або зменшує м’язову енергію, змінює дихання, змінює кров’яний тиск, дає фізичну основу для емоцій. Дітям музикотерапія допомагає збагатити знання про навколишній світ, прищепити любов до музики, навчити слухати й розуміти, як і про що розповідає музика. Для того щоб музикотерапія позитивно вплинула на розвиток і виховання малят, необхідно враховувати особливості дітей.
“Музика, як будь-яке мистецтво, допомагає дітям пізнавати світ, виховує дітей”, – так визначив роль музики у формуванні особистості композитор Дмитро Кабалевський. У процесі музичних занять відкриваються широкі можливості для всебічного розвитку дітей. Емоційна сила музики, зміст пісень, що слухають і виконують діти, сприяють формуванню основ морально-естетичних якостей.
Педагоги дитячого садка помітили вплив музики на поведінку дітей. Методи музичної терапії можна розподілити на активну (експресивну) і пасивну (рецептивну). Музикотерапія як активна — це коли діти активно проявляють себе в музиці, так і пасивна — коли дітям пропонують музику тільки слухати.  Музикотерапія — це спеціалізована форма психотерапії, яка заснована на музиці. Музикотерапія як цілісне використання музики в якості основного та ведучого фактора дії на розвиток дитини включає такі напрями, як вокалотерапія (співи), музикотерапія в рухах (танці, музично-ритмічні ігри), музикування на музичних інструментах та інші.
Так, ритмічні завдання, які надаються дітям у дитячому садку, допомагають активізувати та пробуджувати інтерес дитини до діяльності.
Якщо дитина проявляє себе в ритмі, це говорить про те, що в неї міцніє її вольовий початок, без якого неможливі ні навчання, ні робота. Ритмічні ігри дуже подобаються  дітям.  Найпростіший спосіб організації гри — повтор дитиною рухів дорослого. Дорослий виступає ведучим у грі-імпровізації, а дитина одночасно і спостерігає за ним, і намагається копіювати його. Дорослим зовсім необов’язково мати хореографічну підготовку для рухових імпровізацій. Основою для них послужить танцювальний досвід, що є в кожного, і звичайний вибір виразних рухів: кроки, стрибки, жести, міміка, рухи корпуса, пересування в просторі приміщення. Досить передати в рухах загальний характер музики, зв’язати пластику рухів із музичним звучанням.
Такі спільні ігри-імпровізації спрямовані насамперед на розвиток у дитини відчуття його емоційного благополуччя. Це відчуття в дитини буде пов’язано зі здатністю до природних, вільних, координованих рухів. Точність і спритність рухів, їхня відповідність пережитим емоціям, а головне, задоволення, яке дитина одержує під час рухів, — вірний показник її емоційного благополуччя. При цьому не треба спеціально вивчати з дитиною танцювальні рухи, псувати гру тренажем і проробленням деталей задуманої дорослим танцювальної композиції. Вільні, імпровізовані танцювальні рухи дорослого виступають тут голов­ним і єдиним способом досягнення потрібного результату.
Дорослому треба своїми діями спонукати дитину до рухового заповнення всього простору кімнати, у якій проходить гра. Важливо, щоб весь ігровий простір був освоєний дитиною, щоб вона могла в ньому орієнтуватися і не боялася робити в кімнаті різноманітні пересування. Оскільки дорослий є ведучим у грі, він може продемонструвати дитині прийоми освоєння простору, підключив­ши вигадку, гумор і спритність. Наприклад: він може зненацька перемінити рух уперед на “задній хід”, наприкінці му­зичної фрази присісти на стілець, заплутати рух у центрі кімнати частими переходами в різні її кінці і т. д. Звичайно, ці дії мають відповідати характеру музики, перетворюватися у виразні епізоди або міні-сюжети. Діти ж сприймають подібні дії як забавні ігрові ситуації, що активізують їхню увагу і реакцію.
Варто розвивати здатність дитини попадати в метричну сітку, відчувати пульсацію. Досягти цього також можна за допомогою ігрових прийомів, зв’язуючи рухи з пізна­вальними образами тварин або казкових героїв. Злагоджені, ритмічні рухи мають колосальний терапевтичний ефект. Особливо значним ефект ритмічного оstinato (від італ. Оstinato — багаторазово повторюваний ритмічний або мелодійний оборот) — згадайте всесвітньо відомий “Танець маленьких каченят”. Під час виконання колективом єдиного руху в єдиному темпі та ритмі за допомогою остинато створюється енергообмін усіх  учасників у дійстві, який має спрямований психологічний ефект: це своєрідна терапія. Ритмічна впорядкованість рухів  народжує в дітей позитивні емоції, діти відчувають радість від спільної діяльності в процесі ігрового спілкування, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.
На музичних заняттях діти знайомляться з музичними інструментами, про­низаються слуханням їхнього глибокого звучання. Поступово дитина вибирає той інструмент, який більше, ніж інші, хвилює її, збігається зі струнами її душі.
Особливість елементарного музикування в тому, що всі діти мають можливість проявити себе творчо. Діти стають творцями легко та із задоволенням, з радістю. Користуються можливістю не використовувати те, що існує, а вигадують самостійно.
Ставлення до музики в суспільстві трохи інакше, ніж раніше, музичне середовище заповнене естрадно-розва­жальною музикою, тому важливо підтримувати інтерес дітей до класичної і народної музики. За допомогою му­зичної психології ми намагаємося від­родити в сім’ях традиції домашнього музикування. Цьому сприяє гра дітей на музичних інструментах разом із батьками вдома, а також підтримка їхнього захоплення батьками, завдяки чому стосунки в сім’ї стають теплішими й тіснішими.
Емоції впливають на всі психічні процеси: на відчуття, сприйняття, уяву, мислення, волю, пам’ять. Радісний, щасливий настрій дитини є основою її фі­зичного і психологічного здоров’я, добро­зичливого ставлення до людей, навколишнього світу.
Дітям на заняттях із музикотерапії пропонується ігровий матеріал для розвитку тактильного сприйняття (м’які іграшки, ґумові іграшки за методикою М. Монтессорі). У віці від 1 року до 3 років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан — бадьорий, задерикуватий під час слу­хання пісні “Конячка” О. Тимчивої; спокійний, доброзичливий під час слухання пісні “Кішка” Ан. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її під час повторного прослуховування.
Особливо важливою ланкою музикотерапії є формування музично-сенсор­них здібностей у дітей дошкільного віку. Музичне переживання, власне кажучи, завжди є сенсорним, оскільки музика — і найпростіші співзвуччя, і складні образи — насамперед сприймається чуттєво. Тому сенсорні процеси є показниками цілісного сприйняття, розрізнення ви­разних почуттів, а також проявів, пов’язаних зі сприйняттям окремих властивостей музичних звуків, що особливо важливо для дітей молодшого віку. В основі розвитку їхніх музично-сенсорних здібностей лежить вслухування, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звука — висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини, до програми з музикотерапії включені музично-дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звука.
Дітям на другому році життя пропонуються дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на третьому році життя музично-дидак­тичні ігри дещо ускладнюються. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад: у грі “Чий будиночок?” дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини.
Музикотерапія також сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.
Але найголовніше — це “школа почуттів”, що формується завдяки особливій властивості музики — викликати співпереживання слухачів.
Отже, залучення дошколят до різних видів музичної діяльності з використанням прийомів та методів музикотерапії, сприяє успішному розвитку їхньої творчої активності. Застосування творчих завдань, ритмічних ігор, сеансів музикотерапії в дитячому садку та вдома стимулює процес внутрішнього самовдосконалення дитини, створює широкі можливості для повноцінного розкриття всіх її потенціалів та відкриває перед нею ще один шлях збагачення її музичного досвіду.

Музикотерапія може ефективно використовуватися в процесі створення сприятливих психологічних умов для формування креативних якостей особистості у дітей молодшого дошкільного віку.

Використання музики допоможе знизити інтенсивність емоційних реакцій, замкнутість, неадекватність поведінки, тому так важливо правильно підібрати ту чи іншу мелодію, враховуючи емоційний стан дитини. Цей підбір здійснюється на основі двох основних параметрів конкретного твору – темпу і ладу.

Якщо дитина відчуває смуток, то можна включити повільну мінорну музику:

§  Наприклад, Чайковський – вступ V і фінал IV симфоній;

§  Бах – друга частина концерту № 5 ре мінор.

При роздратуванні, гніві, хвилюванні і тривозі добре включити швидку мінорну музику: наприклад,

§  Шуман – «Порив»;

§  Шопен – скерцо № 1;

§  Бах – прелюдія до мінор з «Добре темперованого клавіру»;

§  Дебюссі – «Кроки на снігу», «Сирени».

Спокійний настрій створить повільна мажорна музика, наприклад:

§  Шуберт – «Аве Марія»;

§  Бородін – ноктюрн з «Струнний квартет»;

§  Равель – «Павана».

Радість, веселощі, торжество висловлюють швидкі мажорні мелодії, наприклад:

§  Моцарт – «Маленька нічна серенада» (фінал);

§  Бетховен – фінали V і IX симфоній;

§  Лист – фінали рапсодій № 6, 12;

§  Равель – «Болеро».

Замість творів композиторів можна використовувати запис звуків природи (море, ліс, гроза, дощ і т. д.).

Проведення під музику режимних моментів у процесі адаптації допоможе маленькій дитині швидше влитися в новий дитячий колектив, до того ж дитина отримає великий емоційний заряд.

У процесі занять, насичених емоційно привабливими творчими контактами, у замкнутих дітей поліпшується комунікабельність, формуються навички спілкування, виникають неформальні зв’язки з однолітками. Боязкі, боязкі, тормозимость діти набувають впевненість у собі. Для десенсибілізації їх страхів використовується наступний прийом. Дошкільнятам дається завдання приготувати з картону маску страху. Образ малюється з двох сторін так, що використовуючи маску для того щоб налякати інших, дитина змушена опинитися буквально лицем до лиця з власним страхом. Вдома дитина репетирує перед дзеркалом «танець страху», який виконує потім перед усіма дітьми під відповідну музику (Гріг «В печері гірського короля», Чайковський «Баба Яга»). Після того як усі діти виконали свій танець під потенціюють страх музику, дається інструкція повторити його під контрастну музику (регтайм, кантрі м’юзік, «У настрої» Г. Міллера).

Гумористичне обігрування страхів, спровоковане веселою музикою, завершує карнавальний танець.

У процесі використання подібних прийомів розгальмування, агресивні, егоцентричні діти привчаються стримувати імпульсивні спонукання, рахуватися з інтересами оточуючих. В даному випадку рекомендується хоровий спів, участь у фольклорних ансамблях, що володіють великими можливостями використання експресії народних пісень, частівок, танців (з прітоптиваніем, пританцьовуванням, сюжетним взаємодією). Діти дуже люблять грати в «дитячих оркестрах» на найпростіших музичних інструментах (бубнах, трикутниках, дзвіночках, барабанах, дудках, ложках, ксилофонах), розучувати народні та бальні танці. Це дуже допомагає в процесі розкриття їх творчих здібностей та формування креативних якостей особистості.

16.04.2020

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. ПОРАДИ МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА.

Пропоную вашій увазі музично-дидактичні ігри. Пограйте разом зі своєю дитиною

Музично-дидактична гра "Музичний магазин"

14.04.2020

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. СЛУХАННЯ МУЗИКИ.

10.04.2020

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. ПОРАДИ МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА.

Співайте на здоров’я!

Спів є основним засобом музичного виховання. Діти люблять співати і охоче співають. Спів розвиває у дітей музичний слух, почуття ритму, здатність відтворювати голосом мелодії по пам’яті. Так само спів надає велику допомогу і в розвитку мови у дітей.

При співі доводиться вимовляти слова протяжно, співуче, що допомагає правильному, чіткому вимові окремих звуків і слів.

Чи можна вчити дитину співати? Звичайно, можна і потрібно, але робити це необхідно, знаючи і враховуючи вікові особливості дітей.

Голосовий апарат дитини відрізняється від голосового апарату дорослого. Гортань з голосовими зв’язками в два-три з половиною рази менше, ніж у дорослого. Голосові зв’язки тонкі і короткі. Тому звук дитячого голосу високий, а діапазон (обсяг голоси) від нижнього звуку до верхнього дуже невеликий.

Як зробити так, щоб заняття співом приносили користь і задоволення дитині?

Діти повинні співати природним, високим, світлим звуком, без крику і напруження. Для розвитку чистоти інтонації, насамперед треба вибирати пісні, зручні за діапазоном, тесситуре і диханню. Дуже важливо систематично повторювати з дітьми розучені пісні і при цьому співати їх без інструментального супроводу, максимально виразно, природно, з точною інтонацією і дикцією.

Хороший, яскравий, виразний зразок виконання пісні – це основа для виховання у малюків інтересу до співу. Особливо бажано, щоб дорослі співали на високому звучанні, так як, слухаючи таке виконання, діти швидше починають наслідувати його.

Музичний педагог повинен не тільки володіти методикою співу, а й уміти берегти дитячий голос. Потрібно стежити за тим, щоб діти співали природним голосом, що не форсуючи звук, не говорили занадто голосно. Крик, шум псує голос, притупляє слух дітей і негативно впливає на їх нервову систему.

Один з найважливіших компонентів співу – дихання. Від характеру дихання залежить якість звучання дитячого голосу (млявий, напружений, тьмяний, дзвінкий). Дихання – це рухова сила голосу. Щоб голос був сильним і красивим, потрібно розвивати діафрагмальне дихання. Діафрагма – м’яз, що відокремлює грудну клітку від черевної порожнини.

Вона є свого роду дверцятами, кватиркою, яка не дає повітрю моментально вийти з нижніх відділів наших легких, тим самим, дозволяючи нам сказати або проспівати цілу фразу. Взагалі таке дихання дуже корисно і для здоров’я людини. Воно сприяє повній вентиляції легенів, посилюється кровообіг, поліпшується обмін речовин. У людей «співаючих» набагато менше зустрічаються захворювання дихальних шляхів.

Існує безліч ігрових вправ, що дозволяють дітям оволодіти диханням «животиком»:

§  «Собачки» – наслідування гавкоту собаки, дихати, як собачка (після тривалого бігу собака дихає дуже часто, висолопивши язика);

§  «Насос» – надути «м’ячик» (активний вдих і видих одночасно носом і ротом);

§  «Вітер» – малювати своїм диханням різні образи вітру (поривами, сильного, спокійного, м’якого і т.д.);

§  «Задувати свічки на торті»

Ви можете робити ці вправи вдома разом з дитиною.

А що робити, якщо ваша дитина не хоче сам співати? Як зробити так, щоб дитина отримувала задоволення від свого співу? Ось кілька порад.

Не змушуйте дитину співати! Не хвилюйтеся, якщо дитина довго не починає співати. Малюк повинен багато разів почути одну й ту ж пісеньку, перш ніж сам почне її співати. Необхідно, щоб в його пам’яті відклалося правильне звучання, інакше він не побачить різниці між вірним варіантом і своїм власним невпевненим виконанням.

Ніколи не кажіть дитині, що він співає фальшиво! Правильність відтворення музичних звуків тісно пов’язана з вірою в себе. Якщо малюк співає невірно, скажіть йому, що він співає майже правильно, але звук треба спочатку прослухати мислення, а вже потім співати. Ніколи не кажіть, що у нього немає слуху!

Хваліть! Частіше хваліть, радійте успіхам малюка, підспівуйте йому.

Співайте! Не бійтеся співати вдома, навіть якщо це не дуже добре виходить. Говоріть дитині, що співати – це чудово. Співайте разом з ним, співайте з іншими членами вашої родини. «Співаючий» людина – щаслива людина! Спів – це своєрідний антидепресант, воно розслабляє, заспокоює, надихає, надихає.

Дозвольте собі бути щасливими і співайте на здоров’я!

09.04.2020

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. ПОРАДИ МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА.

Кілька причин приділити увагу музичному розвитку дитини

Є вагомі причини, про які повинні знати всі сучасні батьки: 

§  музичні заняття виховують волю і дисципліну

Займатися на інструменті треба постійно без перерв, зимою і літом, у будні і в свята, з наполегливістю чемпіонів спорту. На відміну від спортсменів, граючи на роялі, неможна зламати шию, ногу, руку. Увага, суворі батьки! Музика – це виховання характеру без ризику травми. Як добре, що це можливо!

§  музичні заняття розвивають математичні здібності

Дитина просторово мислить, потрапляючи на потрібні клавіші, маніпулює абстрактними звуковими фігурами, запам’ятовуючи нотний текст, і знає, що в музичній п’єсі як в математичному доведенні: ні відбавити, ні добавити! Не випадково Ейнштейн грав на скрипці, а 70 %  професорів фізики і математики Оксфорду є членами музичного клубу університету. Увага, батьки майбутніх математиків і інженерів! Музикувати приємніше, ніж розв’язувати складні задачі з-під репетиторської палки.

§  музика і мова близнюки-браття

Вони народилися один за одним: спочатку старший – музика, а потім молодший – мовлення, і у нашому мозку продовжують жити поряд. Фрази і речення, коми і крапки, питання і оклики є і у музиці, і у мовленні. Ті хто грає, чи співає краще говорять і пишуть, легше запам’ятовують іншомовні слова, швидше засвоюють граматику. Тургенєв, Стендаль, Леся Українка, володіли не однією іноземною мовою, радять усім майбутнім поліглотам музику.

§  музика розвиває мислення

Музика структурна і ієрархічна: великі твори розпадаються на менші частини, які в свою чергу діляться на невеликі теми і фрагменти, а ті на фрази і мотиви. Стихійне розуміння музичної ієрархії полегшує розуміння комп’ютера, також суцільно ієрархічного і структурованого. Психологи довели, що маленькі музиканти, учні знаменитого Шиніці Сузукі, можливо не так помітно розвинули слух і пам’ять, як випередили своїх однолітків за рівнем структурного мислення. Музика веде до вершин комп’ютерних наук, не випадково фірма Microsoft надає перевагу співробітникам з музичною освітою.

§  музичні заняття розвивають навики спілкування 

або комунікативні навики. Навчаючись дитина-музикант знайомиться з галантним Моцартом, задиркуватим Прокофьєвим, мудрим Бахом. Виконуючи твори, їй доведеться перевтілитися і донести до слухачів характер, манеру, голос і жести.

§  музиканти щиросердні і водночас мужні

Як стверджують психологи, музиканти-чоловіки чуттєві як дами, музиканти-жінки стійкі і тверді духом як чоловіки. Музика пом’якшує норов, проте щоб досягти успіху потрібна мужність.

§  заняття музикою привчають “вмикатися по команді”

Положення артиста на сцені привчає до максимальної готовності “на замовлення” і дитина з таким досвідом не завалить серйозний екзамен, доповідь, інтерв’ю при прийомі на роботу.

§  музичні заняття виховують маленьких “цезарів”,

що вміють робити кілька справ водночас. Музика допомагає орієнтуватися у кількох одночасних процесах: так піаніст, що читає з листа робить кілька справ – пам’ятає про минуле, заглядає в майбутнє і контролює теперішнє. Музика привчає мислити і жити в кількох напрямках. Малюку-музиканту легше, ніж іншим бігти по декількох життєвих доріжках і кругом бути першим.

§  музика – найкращий шлях до успіху

Чому?  Читайте вище! Недивно, що музичним минулим відзначено багато знаменитостей: Агата Крісті своє перше оповідання присвятила тому, як їй важко грати на фортепіано на сцені; Кондоліза Райз любить виступати у своєму сліпучому концертному платті, Білл Клінтон вважає, що без саксофону ніколи не став би президентом. Придивіться до успішних людей у будь-якій галузі, спитайте, чи не займались вони в дитинстві музикою, хоча б недовго і без особливого захвату? Звісно, займались. І у нас є кілька причин наслідувати їх надихаючий приклад!

Пісня -забавлянка

ГУСИ
Гуси, мої гуси,
Де були?
— В бабусі.
— Чим вас частували?
— Кашку нам давали.
— Як же ви бабусі
Дякували гуси?
—Ми їй ґелґотали —
Пісеньку співали.

08.04.2020

Зовнішній вигляд дітей на музичних заняттях

Музичне заняття в дитячому садку проводиться два рази на тиждень в кожній групі. У ці дні діти приходять до музичної зали, де все приготовано для успішного проведення музичного заняття. Для того, щоб дитина могла вільно рухатися під час виконання вправ, танців необхідний відповідний одяг і взуття. Перш за все, взуття повинно бути фіксованим. Наприклад, чешки або балетки. І зовсім неприпустимо, щоб дитина була в кімнатних капцях.
На музичних заняттях ми привчаємо дітей «бачити» прекрасне, пробуджуємо інтерес до навколишнього світу і його краси. А як же це зробити, якщо наші дівчатка приходять на заняття неохайні, а хлопчики в невипрасуваному  одязі? Дуже важливо, щоб дівчатка були одягнені в спідниці, тому, що інакше їм просто не вдасться привчитися розкривати руками спідничку під час таночків. Це призведе до того, що у них з’явиться звичка тримати руки в повітрі, навіть коли вони будуть в спідниці або платтячку на святі. Хлопчики перед початком заняття обов’язково повинні добре заправити сорочки в шорти, щоб виглядати естетично.

Ми дуже просимо Вас, дорогі батьки, одягайте дітей по сезону.
Чешки або балетки – це спеціальне взуття на час музичних і фізкультурних занять. Дитині необхідне правильне формування стопи. Для цього і носять взуття з чітко фіксованою підошвою. На музичних заняттях діти стають навшпиньки, виконують різні музично – ритмічні рухи, їм  потрібна гнучка стопа, тому дітей перевзувають в чешки. Це передбачено санітарними нормами, і, окрім музичних занять і занять з фізичної культури, чешки в дошкільних установах не взувають.

Для профілактики плоскостопості і музичні керівники, і вихователі виконують з дітьми профілактичні вправи: ходьба на п’ятах, навшпиньки, на бічних сторонах ступні. Вдома рекомендуємо: покатати качалку, походити босоніж по масажних килимках, які можна виготовити самостійно – нашити мішечки і наповнити їх піском, горохом, квасолею, горіхами, шишками і так далі; розкласти хутро, поролон, `пластикові реп’яшки` і так далі; піднімайте пальцями ніг олівець або фломастер.

06.04.2020

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. ПОРАДИ МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА.

Розвиток музично-ритмічних рухів у дітей дошкільного віку

Велике значення для збереження фізичного та психологічного здоров’я дітей має активізація їх творчого потенціалу, створення атмосфери пошуку, радості, задоволення, розвиток дитячої індивідуальності, задоволення їх індивідуальних потреб та інтересів.

Музика, рух – це засоби, які благотворно діють на здоров’я дитини. Музично-ритмічні рухи виконують релаксаційну функцію, допомагають домогтися емоційної розрядки, зняти розумове перевантаження і стомлення. Ритм, який музика диктує головному мозку, знімає нервову напругу. Рух і танець допомагають дитині подружитися з іншими дітьми, дають певний психотерапевтичний ефект.

У період від 3 до 7 років діти інтенсивно ростуть і розвиваються. У них зростає потреба в русі. І якщо ці рухи підносять їм у цікавій ігровій формі, імітуючи тварин, птахів, і до всього цього додається музичний супровід – то це сприятливо впливає на емоційний світ дитини.

Рух і гра – найважливіші компоненти життєдіяльності дітей, вони завжди готові рухатися і грати – це провідний мотив їх існування, тому свої заняття ми починаємо зі слів: «Ми зараз будемо грати …», «Ми зараз перетворимося …», «Ми зараз відправимося в подорож … »і т.п.

Ознайомлення з хореографією в дошкільному віці починається з елементарних рухів – це робота стопами (олівці – утугі), корпусом (гордий носик, пристебнути животик до гудзичка), руками (тарілочки, ліхтарики, пальчикова гімнастика), ногами (виставлення на п’яту, на носочки, вперед, в сторону).

Наслідування – найдоступніший дітям спосіб сприйняття будь – якої рухової діяльності. Вони отримують уявлення про те, як танцювальний рух виражає внутрішній світ людини, що краса танцю – це досконалість рухів і ліній людського тіла, легкість, сила, грація. Наслідувальні або імітаційні сюжетно-образні рухи мають велике значення в розвитку і навчанні дітей дошкільного віку різноманітним видам основних танцювальних рухів.                       З наслідування образу починається пізнання дитиною техніки рухів і танцювальних вправ, ігор, театралізованої діяльності.

Знайомство з наслідувальними рухами починається з раннього віку в спрощеній формі з поступовим ускладненням техніки виконання, емоційної передачі характеру даного образу (мімікою, рухами всього тіла і т.д.). Діти із задоволенням інсценують сюжети пісень, хороводних ігор, перевтілюються в казкові або реальні персонажі, проявляючи при цьому фантазію, вигадку, ініціативу, використовуючи різноманітну міміку, характерні жести, дії.

Ефективність наслідувальних рухів полягає в тому, що через образи можна здійснювати часту зміну рухової активності з різних вихідних положень і з великою різноманітністю видів рухів: ходьби, бігу, стрибків, повзання і т.д., що дає хорошу фізичну навантаження на всі групи м’язів. За допомогою наслідувальних рухів діти задовольняють свої рухові потреби, розкривають свої природні здібності.

Творчість, його формування і розвиток – одна з найцікавіших проблем, що привертають увагу. Формування танцювальної творчості – це одна з програмних завдань дошкільного закладу. Навчання дітей окремим рухам і танцям є підготовкою до творчості. Формування творчих якостей особистості необхідно починати з дитячого віку. Дошкільнят якомога раніше слід спонукати до виконання творчих завдань, необхідно динамічно пов’язувати навчання і творчість, тому творчість – один з методів освоєння пропонованого для вивчення матеріалу.

Збудником творчої фантазії є музика, вона спрямовує творчу активність. Отримані від музики враження допомагають виражати в рухах особисті емоційні переживання, створювати оригінальні рухові образи.

Від зображення тварин, ми переходимо до імітації людей, їхніх характерів. Показ, імітація людських характерів зачіпає емоційну і духовно-моральну сферу дитини, формує моральні якості, вчить відрізняти прекрасне, прилучає до світу духовності і краси.

Жвавий інтерес у дітей викликає сюжетний танець, який є дуже яскравою формою прояву творчості, фантазії, поєднує в собі музику, рух, драматизацию. Привабливість сюжетного танцю обумовлена створенням своєрідної ігрової ситуації, образним перевтіленням, різнохарактерність персонажів і їх спілкуванням між собою.

Для того, щоб відбулося спілкування, своєрідний діалог між партнерами, необхідно їх взаєморозуміння, яке неможливе без знання виразного мови пантомимических і танцювальних рухів, без уміння бачити в танці особливу форму «розповіді» і сприймати окремі виразні рухи, як специфічні засоби, що передають сюжетний розвиток танцю.

03.04.2020

«Вплив музики на інтелект дитини»

Про розвиток дитини засобами музики написано чимало наукових трактатів і методичних посібників. Практика використання музики у вихованні й розвитку здібностей малюка, його моральних, вольових якостей має багатовіковий досвід. Однак сьогодні у багатьох батьків рано чи пізно виникає запитання, чи варто навчати дитину музики? У них немає сумнівів, коли йдеться про навчання математики, географії, історії, інших предметів, передбачених програмою школи. А до музики, як до навчального предмета підхід принципово інший: чи варто марно витрачати сили і час дитини, якщо вона не буде спеціалізуватися в цій галузі? Що дає музика для пізнання? Для реального життя?

Щоб дитина розвивалася музично, зовсім не обов’язково чекати її вступу до музичної школи або звертатися до фахівця. Прилучати малюка до музики, використовуючи її загально розвивальні можливості, може й людина без музичної освіти. Переконатися в цьому можна, ознайомившись з порадами та вправами, що допомагають прищепити дитині смак та інтерес до музики і зробити заняття  з нею корисними й цікавими.

Найперша порада дорослим:

Співайте! Якщо ви соромитесь свого співу, робіть це , коли ви наодинці з малюком (діти – поблажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого народження. Навіть якщо ви трохи фальшуєте.

Краще співати – дитячі пісеньки, традиційний репертуар , який дуже багатий. Якщо ви не пам’ятаєте жодної пісні, знайдіть диск і слухайте їх доти, поки не запам’ятаєте слова. Важливо, щоб дитина поступово засвоїла кілька простих мелодій, які й стануть для неї першим кроком у світ музики.

Виберіть пісню, яка вам до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній. Робіть це хоча б раз на день. Співайте її зі словами і без слів. Не забувайте, що слова – лише доповнення до музики. Бажано, щоб маля чуло, як ви співаєте без слів. Це дуже важливо.

Давайте дітям можливість слухати музику,

Привчаючи вуха малюків до різних жанрів: класичної музики різних періодів, джазу, популярних естрадних пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і сучасних електронних музичних інструментів.

Використовуйте різні види сприймання музики на слух:

– Пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята іншим;

– Частково активне – малюк слухає і водночас думає про щось своє;

– Активне, коли дитина намагається виконувати ту, чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають не правильно.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО!

Ніколи не кажіть дитині, що вона погано співає!  Правильність відтворення музичних звуків тісно пов’язана з вірою в себе.

Якщо малюк співає не правильно, запевніть його, що він співає майже правильно, але звук треба спочатку прослуховувати в думках, а вже потім співати. Ніколи не кажіть, що в дитини немає слуху, навіть в її відсутності. Не знижуйте її самооцінку.

СПІВ ПО ЧЕРЗІ. Співайте добре знайому малюкам пісню разом з ними, по черзі виконуючи фрагменти.

ДОМАШНІЙ ТЕАТР. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга – грубим і низьким, лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні, тощо.

НЕ РОЗБУДИ ЛЯЛЬКУ. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюкам, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дітей все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.

Наукові дані й багатовіковий досвід засвідчують: любов до музики, прищеплена в дитинстві, може стати міцною основою подальших досягнень та успіхів дитини. Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей, почуттєвого сприйняття, створює надійний фундамент для становлення й подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів, стане частиною духовного життя людини в майбутньому.

Слухання з дітьми молодшої групи пісні “Веселка” https://youtu.be/oKDPCbvfB18  

Пісня-закличка “Вийди,вийди,сонечко”

Вийди,вийди сонечко,на дідове полечко,

На бабине зіллячко,на наше подвір”ячко.

На весняні квіточки,на маленькі діточки,

Там вони граються,тебе дожидаються.

02.04.2020

ГОТУЄМО СВЯТО В ДИТЯЧОМУ САДКУ

         Музичне свято – це художньо й творчо збагаченно форма відзначення події,  явища, соціально й змістовно значущої для виховання й розвитку дитини. Вона здійснюється, головним чином, засобами музики, літератури, театру, хореогра- фії, та представлена танцями, співом, грою на дитячих музичних інструментах, інсценівками віршів і казок, сюрпризними моментами. Основними завданнями свята є :

– викликати у дітей почуття радості та інші позитивні емоції;

– дати дітям яскраві художні музичні враження;

– розвивати впевненність в собі, вміння спільно діяти у колективі;

– виховувати моральні якості;

– прищеплювати любов та інтерес до музики, розвивати творчу активність.