Дистанційна робота з педагогами

10.10.2022

Семінар-практикум для вихователів

Тема: «Музейна педагогіка: можливості і перспектива»

1. Міні-лекція «Психолого-педагогічні засади організації роботи з дітьми засобами музейної педагогіки»

2. Презентація «Організація міні-музею в умовах закладу дошкільної освіти».

3. Майстер-клас  «Міні-музей «Символи та обереги українського народу» - презентація.

Практична частина

vВправа «Намисто з ігор краєзнавчого характеру».

    vМозковий штурм «Що  ми знаємо про роботу музею»

    vВправа «Створюємо міні-музей»

Домашнє завдання

    vСтворення міні-музею у групових осередках.

        1.      Міні-лекція  «Психолого-педагогічні засади організації роботи з дітьми засобами музейної педагогіки».

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні наголошує, що головною метою дошкільної освіти є формування базису особистісної культури через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності, а поняття «освіта» трактується цим документом як процес набуття зростаючою особистістю в ході виховання і навчання духовного обличчя під впливом моральних цінностей, вироблених людством і зафіксованих у культурі.

У сучасному освітньому просторі України значна увага приділена новим формам і методам організації навчальних занять із дітьми дошкільного віку. Зокрема до проведення занять дедалі частіше залучають музеї та виставкові зали, різні культурно-історичні центри та архітектурні пам’ятки. Дуже цікаве і перспективне явище - музей у дитячому садку. Він інтегрований у освітній процес дошкільного закладу.

Музей як спосіб пізнання світу містить великий потенціал для особистісного розвитку дошкільнят, він розширює «середовище існування» дитини вже з дошкільного віку, є місцем інтелектуального відпочинку. Використання засобів музейної педагогіки в дошкільному закладі дає змогу пробудити в дітях відчуття приналежності до свогороду, до рідної землі, прагнення долучатися до культури українського народу, його історії, традицій. Ця тема надзвичайно актуальна для сьогодення, тому що без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином.

На жаль, дошкільники не є категорією постійних відвідувачів музеїв. Це обумовлено багатьма чинниками, серед яких  і віддаленість музеїв від самих дошкільних закладів, що унеможливлює організацію екскурсій педагогами, і небажання батьків витрачати особистий час на відвідування з дитиною музеїв.   Єдиним виходом вбачається створення музейного середовища у самому дошкільному закладі. Звичайно, таким чином неможливо створити експозиції, що відповідають вимогам музейної справи. Але кожному закладу цілком доступно створити «музейні осередки», «міні-музеї» чи «дитячі музеї», які охоплюють один невеличкий, але цікавий та близький малюкам напрямок розвитку культури та історії людської цивілізації.

В умовах дошкільного закладу неможливо створити експозиції, що відповідають вимогам музейної справи. Тому і називаються ці експозиції «міні-музеями». Частина слова «міні» відображає вік дітей, для яких вони призначені, розміри експозиції і чітко визначену тематику такого музею. Призначення  міні-музеїв - залучити дітей у діяльність і спілкування, впливати на їхню емоційну сферу. Психологічні дослідження дозволили побачити, що у дітей, які займаються в музейно-освітньому просторі певним чином модифікується розумова діяльність, діти більш вільно оперують образами.

Принципи створення міні-музею

·                     Принцип інтеграції - міні-музей повинен враховувати зміст освітньої програми ДНЗ та допомагати в реалізації її цілей і завдань окремих освітніх галузей.

·                     Принцип діяльності та інтерактивності - міні-музей повинен надавати вихованцям можливість реалізувати себе в різних видах дитячої діяльності (використовувати експонати в сюжетно-рольових іграх, створювати вироби і включати їх в загальну експозицію тощо).

·                     Принцип природовідповідності - міні-музей повинен бути створений з урахуванням психофізіологічних особливостей дітей різного віку і передбачати умови для розкриття творчого потенціалу кожної дитини.

·                     Принцип науковості - представлені експонати повинні достовірно відображати тематику міні-музею, пояснювати різні процеси і явища в рамках обраної теми науковим і в той же час доступним для дитини мовою.

·                     Принцип гуманізації та партнерства - міні-музей повинен пропонувати умови для всебічного розвитку дитини, заохочення його ініціативності, творчої діяльності в рамках суб'єкт-суб'єктних відносин у системі «дорослий - дитина», «дитина - дитина».

·                     Принцип культуровідповідності - міні-музей повинен бути орієнтований на залучення дітей до світової культури, загальнолюдських цінностей через засвоєння цінностей і норм національної культури в ході безпосередньо освітньої діяльності в музейному просторі.

·                     Принцип динамічності та варіативності - експозиції міні-музею повинні постійно доповнюватися і оновлюватися з урахуванням вікових особливостей дітей групи.

·                     Принцип різноманітності - наповнення міні-музею експонатами, різними за формою, змістом, розмірами, що відображають історичну, природну та культурну різноманітність навколишнього світу.

·                     Принцип регіонального компонента - міні-музей повинен передбачати організацію роботи з дітьми по ознайомленню їх з культурною спадщиною регіону, а також культурою інших народів, що сприяє розвитку толерантності та формування почуття патріотизму.

Етапи створення  міні-музею

Створення міні-музею - трудомістка робота, яка складається з декількох етапів.

1 етап. Постановка цілей і завдань перед батьками вихованців дошкільного закладу. Цей етап включає в себе проведення таких заходів, як:

·                    батьківські збори;

·                    консультації

·                    індивідуальна робота.

2 етап. Вибір приміщення.

·                    Необхідно враховувати кількість відвідувачів та експонатів.

3 етап. Збір експонатів і реєстрація їх у каталозі.

( Схема опису експонатів в каталозі. Рисунок (малюнок) експонату Назва: (Вказуються наукові, побутові, народні назви. Можна підкреслити, чому саме так називається.) Де зібраний: (Вказується місце збору, його особливості;  місце знаходження : водне (росте у воді), наземно-повітряне (літає), наземне, грунтове.) Ким зібраний: (Прізвище, ім'я, по батькові «дарувальника». Можна виділити сімейні експонати, вказавши не тільки прізвище родини, але й імена дорослих і дітей.) Коротка інформація про експонат: (Де зустрічається, чому має таку назву, особливості: наприклад, листя, квітки, плоди рослин; колір, форма каменів; як використовується людиною; проблеми охорони; зв'язку з іншими компонентами природи - наприклад, хто живиться цією рослиною, твариною, з яких рослин зроблено гніздо.) Як використовувати в роботі з дітьми: (При вивченні будь-яких блоків програми  як використовується експонат; на що звернути увагу при роботі з дітьми; які види діяльності можна використовувати (експериментування, малювання, моделювання). Додаткова література: (Перераховується література для педагогів; література для дітей, в якій описується цей об'єкт, енциклопедії, довідники, в яких є ілюстрації з його зображенням і з зображенням місць його проживання.)

4 етап. Оформлення міні-музею, яке вимагає дотримання низки умов:

·                    оформлення кімнати (куточка) з урахуванням естетичних норм;

·                    наявність дитячих  меблів для проведення ігор, занять;

·                    дотримання правил безпеки, гігієнічних норм.

5 етап. Розробка тематики і змісту екскурсій і занять для ознайомлення дітей з експонатами.

6 етап. Розробка перспективно-тематичного плану роботи, в якому передбачаються  не тільки заняття з дітьми, але і заходи для батьків, а також конкурси та виставки. Також матеріали для проведення анкетування, діагностики.

7 етап. Вибір екскурсоводів. Ними можуть бути педагоги, старші дошкільнята або батьки.

8 етап. Відкриття міні - музею із запрошенням дітей та їх батьків.

Особливості місця розташування міні-музеїв

В будь-якому дошкільному закладі існує проблема вільних приміщень. Для розташування міні-музеїв можна використовувати різні частини групових кімнат, «роздягалень», спальних кімнат, стіни біля входу в групу і т.п. Вбудовування переважно видових фрагментів експозиції в інтер'єри приміщень загального призначення, аж до сходових майданчиків. Народна мудрість говорить: «Хто хоче - шукає можливості.

Оформлення міні-музеїв

Найбільш оптимальним є розміщення експонатів міні-музею  на різних рівнях: вертикальному і горизонтальним. Вирішити цю задачу допоможуть стелажі і настінні полички, ширми, стенди, столики різної величини, тумби.

Розташування всіх експонатів тільки в горизонтальній площині (на столі) недоцільно. В одній площині краще всього розглядати колекції (предмети одного найменування). Завдання міні-музею показати об'єкт з різних сторін, відобразити його взаємозв'язку з іншими об'єктами. По-друге, в горизонтальній площині складно об'єднати експонати за темами і розділити їх візуально. Це ускладнює завдання утримування уваги дитини в межах однієї групи предметів. При відсутності відповідних куточків можна з будівельних кубиків, циліндрів, цеглинок на столику вибудувати різнорівневі підставки, скріпивши їх між собою скотчем і красиво задрапірувати легкою тканиною. Також освоєння вертикалі може бути здійснено наступним чином:

·                     Розміщення матеріалу на настінних поличках;

·                     Використання ширм;

·                     Використання стендів;

·                     Розміщення дрібного матеріалу на сухих або штучних гілках дерев.

Дуже зручні у використанні стенди. Їх перевага полягає в тому, що вони прості у виготовленні, легкі і безпечні для дітей. Мобільні стенди дозволяють легко і швидко перебудувати композиційне рішення музею. Стенди можуть бути різними за формою, кольором, розташуванням. Ці переваги стендів дозволяють вирішувати завдання залучення і утримання уваги дітей до експонатів музею. Стенди використовуються для розміщення ілюстративної інформації, схем. До них зручно кріпити і легкі об'ємні предмети.

Якщо для музеїв відведено певне місце, дуже зручно прикріпити до стелі 2-3 невеликих гачка. Це дозволить урізноманітнити композицію музею вертикальними елементами.

Визначення змісту міні-музеїв

При визначенні змісту необхідно:

1.                  Заздалегідь підібрати різноманітні музейні експонати та їх кількість. Наприклад: для проведення виїзної експозиції «музейної скриньки» може знадобитися кілька предметів одного призначення (скалочки, розписні ложки, свищики тощо).  

2.                   Визначаючи тематику експозицій, важливо дотримуватися правила «поступової зміни»: щось  для дітей залишається знайомим, а щось нове вноситься поетапно. 

3.                  Якщо на початковому етапі немає різноманітності матеріалу - ні в якому разі не виставляйте його весь. Головне завдання музею в дошкільному закладі постійно підтримувати до нього живий інтерес вихованців і не допускати нудної одноманітності.

4.                   Обов'язково вибудовувати перспективу роботи музею. Не треба гнатися за активним оновленням матеріалів. Окремі теми і експонати будуть присутні у вашому музеї з певною циклічністю. Це пов'язано з особливостями виховного процесу ЗДО: знайомство з окремими темами проходять у дошкільників поетапно, з додаваннями і ускладненням в залежності від віку.

Організація в дошкільному закладі міні-музею присвячена певному предмету об'єкту або явищу природи сприяє використанню системного підходу, який активно використовується в програмах ТРВЗ. Даний підхід дозволяє розглянути предмет чи явище з різних сторін. Незважаючи на складну термінологію системний підхід цілком доступний дошкільнятам.

Екскурсійна робота в міні-музеї

Виключно важливе місце в роботі міні-музею повинні займати екскурсії (заняття-екскурсії). І це цілком закономірно, так як музейна експозиція та екскурсійний метод взаємопов'язані. Велику увагу треба приділяти підготовці юних екскурсоводів із старших дошкільних груп. Вони залучаються до проведення екскурсій по музею для батьків і дітей молодшого дошкільного віку.
Екскурсійна робота з дітьми вирішує наступні основні завдання:

·                     виявлення творчих здібностей дітей;

·                     розширення уявлень про зміст музейної культури;

·                     розвиток початкових навичок сприйняття музейної мови;

·                     створення умов для творчого спілкування та співробітництва.

Методичні форми екскурсійної роботи з дітьми дошкільного віку в умовах музею досить різноманітні: проведення оглядових і тематичних екскурсій, проведення пізнавальних бесід та заходів, організація виставок. Перелічені методи реалізуються у різноманітних формах роботи екскурсовода з дітьми: вікторинах та загадки, шарадах і ребусах, дидактичних іграх, творчих завданнях. Методичні принципи екскурсійної роботи чітко визначаються такими важливими факторами, як розвиваюча спрямованість навчання, психологічні особливості особистості та вікові особливості музейної сприйняття. Процес естетичного розвитку є складним, поступовим, він вимагає систематичного, тривалого впливу на особистість дитини.

В умовах систематичної роботи і методично правильної організації педагогічного процесу не тільки можливо, але і необхідно починати навчання музейному сприйняття з раннього віку. При цьому надзвичайно велика роль музею, його величезні можливості для прилучення до світу музейних цінностей.

Завдання міні-музею

1.       Збагачення предметно-розвиваючого середовища ЗДО музейними осередками.

2.       Збагачення освітньо-розвивального простору новими формами роботи у музейному середовищі.

3.       Формування у дошкільників уявлень про музей.

4.       Розширення кругозору дошкільнят.

5.       Активізація  пізнавальної та мовленнєвої діяльності.

6.       Формування проектно-дослідницьких умінь та навичок.

7.       Формування вміння самостійно аналізувати і систематизувати отримані знання.

8.       Розвиток творчого та логічного мислення, уяви.

9.       Формування активної життєвої позиції.

 Таким чином музейна педагогіка ефективно формує в кожного вихованця здатність до творчості; розвиває уяву дітей, їхню фантазію, навички продуктивної діяльності (малювання, ліплення, аплікації), та самостійності.

Музей дає змогу збагатити дітей враженнями від предметів, яких вони ніколи не бачили та й не могли бачити в повсякденні, розширити їхній кругозір, сформувати системне уявлення про світ.

Полюбивши й засвоївши цінності музейного простору, надалі діти стануть вдячними відвідувачами музейних залів і культурних заходів, а отже – інтелігентними, добре вихованими й досвідченими людьми. 

Практична частина

vВправа «Намисто з ігор краєзнавчого характеру».

Враховуючи провідну діяльність дітей, ви повинні широко використовувати різні види ігор у краєзнавчій роботі. Придумайте якомога більше ігор краєзнавчого характеру.

     vМозковий штурм «Що  ми знаємо про роботу музею». Дайте відповіді на запитання.

1. Чи кожен предмет може стати експонатом музею?

2. Що головне для музейного предмету?

3. Музейні експонати діляться на 3 групи. На які саме групи?

4. Що є основним видом діяльності музею?

5. Як ви гадаєте, що є обличчям музею?

6. Який провідний принцип музейного проектування?

7. Яка найбільш традиційна форма просвітницької роботи музею?

8. Який прийом проведення екскурсій найбільш поширений?

    vВправа «Створюємо міні-музей»

- Пропоную кожній підгрупі вихователів (в підгрупу об’єднуєтесь самостійно, за бажанням, до 5-ти осіб у кожній) визначити тему міні-музею, обґрунтувати її вибір, ціль створення, розробку змісту методом системного оператора (ТРВЗ).

Системний Оператор (або 9-екрана схема талановитого мислення) - це системний метод мислення, який поєднує еволюцію системи з минулого через сучасне в майбутнє з організаційною ієрархією системи від компонентів до надсистеми.

- Так аналізований об'єкт – особа музею – умовно поміщається в центр таблиці з 9 клітинок (три колонки на три рядки)

У самому центрі - Це «Система» (центральний об'єкт міні-музею).

Весь верхній рядок – «Надсистема» (частиною чого є даний об'єкт).

Нижній рядок – «Підсистема» (з яких частин складається).

Ліва сторона таблиці – система у минулому.

Права сторона – майбутнє системи.

Таким чином предмет або явище можна розглянути з різних сторін.

-         Пропоную вам заповнити таблицю у відповідності з обраною темою міні-музею.

25.01.2021

Семінар для педагогів

за темою:

 «Підготовка педагогів до інноваційної діяльності»

МЕТА:

üформування концептуальних і діяльнісних основ особистісно-орієнтованої взаємодії педагога з дітьми, їх батьками, іншими учасниками освітнього процесу;

üпідвищити рівень психолого-педагогічної культури;

     розвивати професійну ініціативу та творчий потенціал особистості    педагогів.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ:

І. Теоретична частина:

1.1  Інноваційні технології в дошкільній освіті.

2.1  Класифікація сучасних інноваційних технологій.

3.1  Використання сучасних інноваційних технологій в роботі з дітьми.

ІІ. Практична частина:

1.2    Майстер-клас «Педагогічна скриня»

Зміст:

1.1.  Інноваційні технології в дошкільній освіті

Інноваційні педагогічні технології в сучасній дошкільній освіті - розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітнім методам розв'язання освітніх завдань. З огляду на це роль вихователя набула нової якості. Він розвиває пізнавальні якості дошкільника, його життєву компетентність у різних соціальних інституціях. Водночас відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробок і впровадження нових новітніх освітніх технологій. Досвід показує, що все нове із часом стає традицією і що традиції утверджує соціум, а новаторами виступають яскраві особистості реформаторського типу. На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що традиційна освіта, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок, не встигає за темпами їх нарощування. Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в оновлюваних ситуаціях, основою яких є інноваційні педагогічні технології. Інноваційні педагогічні технології в педагогіці пов'язані із загальними процесами у суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм соціального буття.

Інноваційні педагогічні технології розглядають не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування і застосування нового, а насамперед як відкритість. Вони забезпечують умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.

Інноваційні педагогічні технології мають гуманістичну спрямованість у системі освіти, зумовлену співіснуванням і складними взаєминами в науковій педагогіці й педагогічній практиці традиційної наукової педагогіки. Вони належать до системи загального наукового і педагогічного знання. Виникли і розвиваються на межі загальної інноватики, методології, теорії та історії педагогіки, психології, соціології і теорії управління, економіки освіти. Інноваційні педагогічні технології є однією з домінуючих тенденцій розвитку людства.

2.1  Класифікація сучасних інноваційних технологій.

Інноваційні педагогічні технології є специфічними і досить складними, потребують особливих знань, навичок, здібностей.
Інноваційні педагогічні технології в системі освіти засвідчують якісно новий етап взаємодії й розвитку науково-педагогічної та педагогічної творчості і процесів застосування її результатів. Складність, багатогранність педагогічної діяльності є чинником, що відкриває простір для багатьох педагогічних технологій, динаміка продукування яких постійно зростає. Широкий спектр, багатоваріантність педагогічних технологій зумовлюють необхідність їх класифікації. Найдосконалішою серед багатьох вважають класифікацію, за якою педагогічні технології згруповано за різноманітними системними та інструментально значущими ознаками. Відповідно в сукупності педагогічних технологій виокремлено:

1. За рівнем застосування:

·                     загальнопедагогічні (стосуються загальних засад освітніх процесів);

·                     предметні (призначені для вдосконалення викладання окремих предметів);

·                     локальні та модульні (передбачають часткові зміни педагогічних явищ).

2. За провідним чинником психічного розвитку:

·                     біогенні (провідна роль належить біологічним чинникам);

·                     соціогенні (переважають соціальні чинники);

·                     психогенні (провідна роль належить психічним чинникам).

3. За ставленням до дитини:

·                     авторитарні (засновані на чіткій надмірній регламентації);

·                     дидактоцентристські (центровані на навчанні);

·                     особистісно-орієнтовані (гуманно-особистісні, технології співробітництва, технології вільного виховання).

4. За орієнтацією на особистісні структури:

·                     інформаційні (формування знань, умінь, навичок);

·                     операційні (формування способів розумових дій);

·                     емоційно-художні й емоційно-моральні (формування сфери естетичних і моральних відносин);

·                     технології саморозвитку (формування самоуправляючих механізмів особистості);

·                     евристичні (розвиток творчих здібностей);

·                     прикладні (формування дієво-практичної сфери) технології.

5. За типом організації та управління пізнавальною діяльністю:

·                     структурно-логічні технології навчання (поетапне формулювання дидактичних завдань, вибору способу їх розв'язання, діагностики та оцінювання одержаних результатів);

·                     інтеграційні технології (дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь, різних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем, навчальних проблем та інших форм організації навчання);

· ігрові технології (ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяє формуванню вмінь розв'язувати завдання на основі компетентного вибору альтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету). В освітньому процесі використовують театралізовані, ділові, рольові, комп'ютерні ігри, імітаційні вправи, ігрове проектування та ін.;

·                     комп'ютерні технології (реалізуються в дидактичних системах комп'ютерного навчання на основі взаємодії «вчитель – комп'ютер – учень» за допомогою інформаційних, тренінгових, розвивальних, контролюючих та інших навчальних програм);

·                     діалогові технології (пов'язані зі створенням комунікативного середовища, розширенням простору співробітництва на суб'єкт-суб'єктному рівні: «учень — учитель», «учитель — автор», «учень — автор» та ін.);

·                     тренінгові технології (система діяльності щодо відпрацювання певних алгоритмів навчально-пізнавальних дій і способів розв'язання типових завдань у процесі навчання — тести, психологічні тренінги інтелектуального розвитку, розв'язання управлінських задач).

Педагоги-практики розробляють авторські технології, які поєднують у різних варіантах елементи апробованих технологій. Як правило, всі вони зорієнтовані на реалізацію змісту і досягнення мети різнорівневого і різнопрофільного навчання. Вихідним матеріалом для розроблення технології є теорії, концепції.

Теорія проблемного навчання покладена в основу технологій, що розвивають творчі здібності, пізнавальну активність, інтерес, самостійність особистості. Водночас побудова на одній теорії, концепції кількох технологій навчання не є свідченням їх ідентичності. Вони завжди будуть відрізнятися за кількісними і якісними параметрами. У зв'язку з цим важливо мати цілісну систему засобів опису педагогічних технологій, враховуючи, що кожна з них містить концептуальний, змістовий та процесуальний аспекти.

Наука пропонує великий вибір освітніх технологій, але не кожна з них може бути використана в роботі з дітьми дошкільного віку. 

3.1.      Використання інноваційних технологій в роботі з дошкільниками

У побудові дидактичної моделі педагогічної роботи важливо опиратися на наявні у дітей знання, а не нав'язувані їм готової інформації згідно наших програм та планів. Поняття «розум» та «інформованість» не є тотожними.

Великий обсяг інформації отримуваної в готовому вигляді дитиною не обробляється, а лише підштовхує її до «інтелектуального споживацтва». Дитина при репродуктивному способі навчання отримує досвід набуття знань без зусиль, в готовому вигдяді. І не отрмимує досвіду здобуття знань самостійно в ході використання вже набутих нею знань. Завдяки розмірковуванню, порівнянню та аналізуванню.

Крім того, науковці стверджують, що якщо ми чуємо - засвоюємо лише 15 % знань, якщо бачимо - 35%, а якщо пробуємо - до 90% інформації. При репродуктивному способі навчання у дитини розвивається лише пам'ять - і то зазвичай лише короткочасна. А при проблемному способі навчання - весь арсенал мислительних операцій.

Беручи до уваги вищевикладене, перехід до новітніх технологій навчання дітей є неминуючим. Тому що потік інформації з кожним роком збільшується у геометричній прогресії. І ми не можемо вже дати усю інформацію дітям. А значить, маємо лише навчити дитину здобувати нові знання за допомогою мислення та сучасних методів навчання - комп'ютера, телевізора, книг тощо.

Принцип спільних проектів - допомогти дітям відчути життєву потребу в знаннях, як умову їхньої життєдіяльності. Мотивація дитячої діяльності має бути для них зрозумілою.

Принцип партнерства - не «над», а «разом» Головне завдання вихователя не «вкладати в голови» а навчити. Якщо вихователь - лектор, віщун - це монологічний тип навчальної комунікації. А вона має бути на сучасному етапі діалогічною. Вихователь і діти - партнери. Вихователь допомагає дітям опанувати спосіб інтелектуальних та інших дій.

Принцип активної участі кожного у спільній справі. Задовольняючись загальним позитивним результатом, педагоги подекуди ігнорують той факт, що досягається цей результат завдяки активності малої частки групи дітей. Інші - пасивно спостерігають. Потрібно так організувати навчальний процес, щоб кожній дитині знайшлося посильне завдання і щоб успіх залежав від усіх.

Принцип активного залучення сім'ї до освітнього процессу в дошкільному закладі. Педагогічна культура великої кількості батьків залишається на дуже невисокому рівні. Активно залучаючи батьків до участі в навчальному процесі, вихователі мають змогу в толерантній формі надати рекомендації яким чином треба вчити малят. Це можна зробити у вигляді проведення «днів відкритих дверей». Проведення родинних свят, вікторин, конкурсів, виставок та розваг. А також підготовки дітей вдома до заняття в дошкільному закладі, коли вихователь в садку ставить завдання і діти з батьками ввечорі мають «здобути знання» про життя тварин на Півночі, наприклад. Кожна дитина про якусь одну тварину. А назавтра - діти приходять до дитячого садка і розповідають один одному про те, що дізналися. А вихователь, тільки доповнює їх відомості та систематизує їх. Допомагає складно розповісти про те, що діти дізналися.

Використання знайомих нам інноваційних технологій не є протиставленням тому, що ми робили раніше. Елементи цих досвідів мають доповнити та удосконалити процес навчання дітей і сприяти підвищенню ефективності навчання дошкільнят. Ми повинні пам'ятати, що передовий досвід - це не є догма, а лише підказка в якому напрямку ми можемо рухатися у справі удосконалення навчального процесу.

І нормально, коли у одного вихователя краще виходить використання одного досвіду, а у іншого - іншого досвіду. А третій вихователь - досвідчений та творчий - лише отримує поштовх до власної творчості та створення власного досвіду чи технології.

Навчальний процес, як і вся діяльність педагога - це щоденна творчість та знаходження нових методів впливу на дитину. Грамотний та творчо налаштований педагог завжди знайде можливість на базі традиційних методів навчання, які роками давали йому високі показники знань дітей, знайти шляхи підвищення ефективності своєї роботи завдяки використанню новітніх технологій, досвідів та методів в роботі.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Майстер-клас вихователя-методиста

«Педагогічна скриня»

Мета проведення : познайомити педагогів ДНЗ з практичними методами активізації мислення, допитливості, цікавості дошкільнят, їх здатності сприймати нову інформацію.

Хід проведення:

Вихователь-методист:  

-  Часто-густо ми педагоги, у „педагогічній скрині" зберігаємо найрізноманітніші речі - старі та нові, звичні і неочікувані, які при певних обставинах можуть відігравати роль засобів навчання. Як пише Катерина Крутій у статті "Діяльнісна модель заняття" при роботі із дітьми має бути введення емоційного компоненту "яскравої плями".

Отже, я із задоволенням відчиню для вас, любі колеги, скриньку і дістану ... м'який м'ячик. Його можна зробити власноруч із зв'язаної гачком „шубки", яка набита шерстю. У м'ячика може бути багато найрізноманітніших функцій: при опитуванні дітей відповідає той, кому кинули м'яча; у змаганні той, у кого в руках під час естафети залишився м'яч, вибуває. На відміну від гумового м'яча, м'який м'ячик "добріший" він не може вдарити по-справжньому - тільки означає удар, і можна не боятися, що він сильно вдарить.

Давайте перевіримо, що ще зберігає в собі моя педагогічна скриня:

... Диктофон - може надати неоціненні послуги при проведенні занять із розвитку мовлення. Можна запропонувати дітям записати казки і оповідання, які вони складають, а потім дати їм прослухати. Ще до прослуховування ви виявите, що сам диктофон дисциплінує дітей і пробуджує у них відповідальність та активність. Запропонуйте дітям старшого віку пограти у гру, ніби-то вони у студії записують радіопередачу. А теми для ігор найрізноманітніші „Де можна побачити Діда Мороза?", "Чи є на світі чарівники?", "Моя добра справа сьогодні".

… Радіодиспут - справа серйозна. Тут необхідна особлива дисципліна і згода взаємодій. Для цього слід виробити правила: не шуміти, йде запис; висловлюватися необхідно чітко і коротко; диктофон передавати по колу, заощаджуючи „ефірний" час; бути самостійним у судженнях. Щоправда, диктофоном, як будь-яким технічним засобом, не можна зловживати, щоб не пропав до нього інтерес, він має з'являтися у особливо важливих випадках. Дієвою буде робота в парах: одна дитина бере інтерв'ю, а друга - дає його.

Цікавим завданням для дітей ІІ молодшої групи є таке, яке допоможе вдосконалити навичку формування усного мовлення. Ведучий радіо ефіру розміщується за ширмою. За нею, на столі розкладені картинки чи муляжі фруктів, овочів. Він обирає один із предметів і описує його, не називаючи сам предмет. Після цього ширма прибирається, і слухачам пропонується вгадати про який предмет була розповідь.

На батьківських зборах ви можете прослухати запис: це буде наочною ілюстрацією роботи із дітьми, разом із батьками визначити, хто саме зараз біля мікрофону. Добре, якщо вихователь зміг зробити так звану художню обробку готового продукту з тем, а саме наповнити його музичними заставками, зробити запис з оголошенням того, хто зараз біля мікрофону. Це справжня колективна творча справа вихователя із дітьми, поєднання спільних зусиль педагога та дитини для досягнення результатів і вона дуже захоплює.

...Свічка. Може знадобитися у різних педагогічних ситуаціях. Вона може бути без аромату, із певним ароматом, але треба точно знати, що на аромати у дітей немає алергії. Запалена свічка допоможе встановити тишу, налаштувати дітей на таємничий лад. А ще вона стане у пригоді, коли хочеться побачити старі предмети по-новому. Спробуйте, наприклад, розглянути звичну для вас картину при світлі свічки. Освітлення, що падає від свічі змінює образи на картині. Запитайте у дітей: що змінилося, з їх точки зору у картині? Чого вони раніше не помічали? Свічку, при необхідності можна замінити фонариком, але обов'язково чарівним. Використайте ще одну і досить важливу властивість свічки - здатність "проявлятися". Намалюйте на аркуші паперу будь-який пейзаж, предмет і загадайте дітям загадку про нього. Завдяки гумці, яку ви вмочите у воді і фарбі цей предмет, за умови правильної відповіді дітей, обов'язково з'явиться на аркуші.

...Картинка з розрізаною пташкою. Пташка виготовляється із картону. Всі частина тіла: хвостик, дзьоб, крила, лапки - рухомі. Вони з'єднуються на зворотній стороні моделі пташки за допомогою нитки. Така модель допоможе при навчанні дітей первинному фонематичному аналізі слова. Головка із дзьобом - перший звук у слові, хвостик - останній, крильця - всі решта звуків із серединки. Назвіть дитині звук (фонему), яку він буде відшукувати у слові. Наприклад, звук [н]. Промовляйте слова: небо, книга, осінь. Якщо дитина правильно визначила місце звука у слові, то рухаються відповідні частини тіла птахи.

... Різнокольорова газова хустина. Різнокольорова газова хустина допоможе розповісти казки чи слухати музику. Вихователь може накинути її на плечі і вмить перетворитися на казкарку. Її поява означає, що необхідно заспокоїтися і зосередитися. Коли слухання закінчилося, можна запитати, якого кольору була сьогоднішня казка чи мелодія. Хустиною можна накрити предмет, після того як її знімуть, з'явиться щось чарівне, казкове.

... Чарівна торбинка. У ній можуть бути предмети, які дитина має витягнути навпомацки, не дивлячись назвати предмет.

... Чарівний телескоп. Його можна зробити із кольорового паперу, завдовжки 15 см, згорнувши його в трубку і склеїти. Пропонуємо пограти у гру "Око-шпигун". Дитина має "відшукати" якийсь конкретний колір у кімнаті. Якого кольору твій телескоп? Такий колір і буде шукати дитина.

... Чарівна паличка. Її використання налаштує дітей на утаємниченість, зосередженість, треба вміло обіграти її використання. Наприклад, діти стоять у колі. Чарівна паличка знає всі правильні відповіді на питання. При доторканні паличкою до плечей дитини, назвати: будь-кого із своїх родичів, з тим самим ім'ям, як у тебе; як звати котика (собаку, птаху), який мешкає у вас вдома; ким ти є для мами; що можна робити тільки двома руками? При правильній відповіді вихователь осипає дитину конфетті. Дякує за відповідь.

... Чарівна скриня. Вона відкриється лише тоді, коли діти відгадають загадку; вона відкривається, а з неї вилітають гелеві кульки (подарунок від казкового героя, за виконане завдання); вона відкривається, а на її кришці - люстерко, дітям пропонується подивитися в нього і описати зображення.

Часто-густо при розповіді, як заохочення дітей, використовується телевізор. Хто з нас не мріяв хоча б на декілька хвилин з'явитися на екрані телевізора? Такий шанс надавайте кожній дитині. Для виконання цього завдання може підійти телевізор, який відслужив службу. "Начиння" вийміть, залишіть лише корпус і розігруйте виставу. Якщо немає можливості скористатися телевізором, що вийшов із строю, можна його виготовити власноруч. З картону виріжте форму телевізора, відповідно розмалюйте його, зазначте місце клавіш, екрану.

Для інсценування підійде будь-який серіал чи програма, наприклад, "Погода" чи дитяча казка.

Як варіант вихователь пропонує дитині сюжетні картинки (погода, явища живої природи), предметні картинки з назвами овочів, фруктів, меблів, птахів і таке інше, оточуючого середовища. Дитина вибирає, яка їй картинка до вподоби, виставляє певний слайд. Вихователь повідомляє проте, що телевізор зламався - зображення є, а слова чути нечітко, просить дитину за слайдами розповісти про те, що на них зображено, які події відбуваються.

Важливо пам'ятати, що не варто перевантажувати заняття різними методами роботи, оскільки це призводить до швидкої втоми. Використання творчих методів та прийомів повинно мати міру, чітку організацію, ретельну підготовку вихователя.

Рефлексія:

·        обговорення запропонованих методів;

·        чим можна доповнити «Педагогічну скриньку», можливо, щось здалось зайвим?

18.12.2020

v   Педагогічна година:

Тема: «Підготовка до Новорічних свят»

Методичні рекомендації щодо підготовки і проведення новорічних свят в ДНЗ

Під час підготовки та проведення новорічних свят потрібно враховувати особливості національного складу вікових груп дошкільників, світські та народні традиції відзначення  циклу різдвяно-новорічних свят у різних регіонах України, запити батьків вихованців, інтереси дітей, можливості закладу. Це свято може бути проведене як карнавал, концерт, вистава, тематична розвага у світському, фантастично-казковому, народному стилі (вирішує колектив педагогів і батьків) із залученням дітей, фахівців закладу, батьків або професійних артистів для виконання ролей різних казкових/ літературних/ міфічних героїв. Доречно долучати дітей і батьків до участі у прикрашанні музичної зали, групи, загальних приміщень, ділянок дошкільного закладу, підготовки новорічних костюмів, атрибутів для вистав тощо. Це сприятиме активізації батьківської громади, забезпечить безпосередню участь членів родини у житті малюка в умовах дитячого садка, допоможе налагодити ефективну взаємодію у тріаді «батьки-діти-педагоги» і уникнути протиріч та непорозумінь.

З метою формування готовності педагогів (музичних керівників, вихователів, інших спеціалістів) до ефективної організації дитячих свят, практичної реалізації форм та методів організації дитячого свята зокрема

РЕКОМЕНДУЄМО:

• При організації дозвілля обов'язково враховувати вікові та психологічні особливості дітей різних вікових категорій. Оптимальна тривалість святкових заходів для дітей молодшого віку – 40-50 хв, для старшого віку – 50-60хв.

• Кожен сценарій свята розробляється музичним керівником та за необхідності обговорюється хід сценарію з вихователем-методистом та вихователями конкретної групи дітей.

• Організуючим і надихаючим вектором у дитячому святі повинні бути:

- яскраве і змістовне оформлення святкової зали;

- святкові костюми чи їх елементи для театралізації та рольових епізодів:

-у цей день діти обов'язково мають бути вдягнуті святково. Якщо діти мають перевдягатися під час свята, потрібно забезпечити для цього асистентів з числа вільних дорослих.

- художній , літературний матеріал, що потребує виразного читання;

- музичний матеріал;

- ігровий матеріал разом з методичним інструментарієм (ігровий реквізит, атрибутика, призи тощо).

• В підготовці та проведенні свята повинні брати участь усі діти.

Не можна допускати ситуацій, коли одні діти, здібності яких дещо ширше розкрилися на цей час, будуть перевантажуватись, а решта залишаться виключеними з активних діячів на святі. Педагог повинен кожному знайти певну роль відповідно його нахилів та здібностей. Особливої уваги потребують діти, яким необхідний індивідуальний підхід, їх потрібно зацікавити, щоб вони впевнено почували себе в колективі і повірили у власні сили. Не можна відлучати від участі у святі дітей, які пропустили підготовку до нього.

• Певну допомогу у підготовці свята можна давати сім'я. У домашньому форматі підготовки до свята можна разом із батьками виготовляти запрошення, шити костюми, малювати святкові сюжети, які можна використати у святковому вернісажі, випустити плакат – оголошення або яскраву афішу тощо.

• Репетиції масових номерів (пісень, танців, музичних ігор, інсценувань), як правило, проводяться на музичних заняттях, а творчих груп – на спеціальних заняттях у ІІ половину дня з тривалістю 10-15 хв.

• Готовність свята в цілому перевіряється на генеральній репетиції, яка проводиться не пізніше, ніж за тиждень до свята. Неприпустимими є багато разові масові репетиції повного ходу свята. При цьому варто пам'ятати про те, що діти неповинні побачити все свято в цілому, почути всі тексти, бути посвячені у сюрпризний момент, знати всі ігри, включені у святкову програму.

• Особливе місце на етапі реалізації дитячого свята посідає сюрпризний момент, який розгортається у кульмінаційній зоні. Завданням сюрпризного моменту є підготовка дітей до заслуженного отримання подарунку, який має бути на кожному святі. Доречно, щоб подарунок був одним і бажаним, легко утримувався у руці дитини. Отримати подарунок дітям приємніше у святковій залі, а не в групі. Подарунки мають бути однакові для всіх, в окремих випадках готують подарунки для хлопчиків і дівчаток окремо.

• Емоційний стан учасників свята викликає бажання зафіксувати окремі моменти у фото і кіноматеріалах. Але варто пам'ятати, що фотографування під час свята дуже заважає і навіть перешкоджає процессу святкування. Батьки мають зрозуміти: свято не подіум для індивідуальних постановочних зйомок, дитина – не учасник кастингу. Тому треба чітко визначати зону для фотографування, знімати слід без фотоспалаху.

• Для дошкільника особливої цінності набуває оприлюднення вихователем оцінки результатів його дій, праці, докладених зусиль, ініціативи тощо. Для того, щоб у дитячій пам'яті надовго утримувати світлі, радісні, яскраві враження, на які багате кожне дитяче свято, необхідно максимально використовувати їх у ситуаціях під час навчання, розвитку і виховання як у дитячому садку, так і вдома.

10.12.2020

Пропоную вашій увазі тренінг для педагогів "Вмотивований педагог - агент змін сучасного освітнього простору. Профілактика емоційного вигорання"

19.11.2020

Семінар-практикум

«Зміцнення здоров’я дошкільнят засобами фізичного виховання».

Мета:

· підвищити рівень професійної компетенції вихователів щодо збереження та зміцнення здоров'я дошкільнят засобами фізичного вихо­вання;

· поглибити знання про основні засоби та умови фізичного вихо­вання дітей у ЗДО, які в поєднанні з гуманізацією навчально-виховного процесу, створенням належного розвивального (предметно-ігрового, природного й соціального) середовища сприятимуть підготовці дитини до змін швидкоплинного світу, її адаптації до мінливих умов життя.

План

1. Вступна частина.

2. Традиції фізичного виховання в Україні.

3. Засоби фізичного виховання в ЗДО.

4. Ігрові вправи, спрямовані на набуття педагогами знань, умінь, навичок.

5.Виступ «Охорона здоров'я педагогів».

6.Рекомендації.

1. Вступна частина

Вихователь-методист Вовк В.П.:

Тема нашого семінару «Зміцнення здоров'я дошкільнят засобами фізичного виховання».

Турбота про фізичне здоров'я дитини дошкільного віку завжди була й залишається одним із пріоритетів педагогічної роботи.

Життєздатність дитини в ЗДО визначається високим темпом, жор­сткою унормованістю, дією великої кількості стресів, орієнтацією на змагання як обов'язковий складник сучасного життя, шумністю оточення, неможливістю дитини усамітнитися, повсякчасними оцінками її навчальних досягнень. Це зумовлює надмірну мобілізацію ресурсів, високу емоційну напругу, пов'язану з прагненням вихованців відповідати вимогам дорослих. Так, виникає ризик не тільки сома­тичних, а й психічних порушень, виникнення дратівливості, як хвороби особистісного зростання, прояву депресії, різних фобій, відчуття власної неповноцінності.

У переважної більшості дошкільників спостерігається дефіцит руху, вони недо­статньо загартовані, характеризуються низькою витривалістю. І над­звичайно відповідальний період для становлення організму, психіки дітей відбувається в ускладнених умовах. Наприкінці дошкільного віку стійкі нервові розлади фіксуються приблизно в кожної п'ятої, а функціональні — у кожної третьої дитини.

Завдання та зміст фізичного виховання вЗДОвизначаються вимо­гами Базового компонента дошкільної освіти в Україні, чинними про­грамами. Вони спрямовані на охорону й зміцнення здоров'я, підвищення опірності й захисних сил організму, підвищення його працездатності, своєчасне формування в малюків життєво важливих рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей і забезпечення належного рівня фізичної підготовленості й фізичної культури взагалі, на виховання стійкого інтересу до рухової активності, потреби в ній, вироблення звички до здорового способу життя.

Завдання педагогам: визначити поняття «здоров'я», «здоровий спосіб життя» (порівняти їх із визначенням ВООЗ).

II. Традиції фізичного виховання в Україні

Вихователь Голуб Н.П.:

Народна педагогіка ставить піклування про здоров'я та фізичний розвиток дітей на перше місце. З цього, власне, й починається виховання дитини в сім'ї. Одразу ж після появи немовляти на світ батьки вважають своїм першим і головним обов'язком піклуватися про його здоров'я.

Велике значення нормального фізичного розвитку зумовлювалось цілком реальними життєвими потребами. У трудовій діяльності людини завжди постає чимало проблем, для подолання яких потрібні чималі фізичні зусилля. Сила й витривалість, стійкість і спритність у народі високо цінуються. Ці риси батьки прагнули виховати в дітей. Крім того, народ давно збагнув, що фізичне виховання нерозривно пов'язане з іншими сторонами формування особистості.

У народі, з покоління в покоління передаються казки, легенди, думи, оповідання про людей, наділених надзвичайною фізичною силою — богатирів: Іллю Муромця, Кирила Кожум'яку, Добриню Микитича, Микулу Селяниновича, Івася Коновченка (Удовиченка), Федька Ганджу Андибера, Котигорошка. Велич богатирів у тому, що їхня надзвичайна фізична сила поєднується з моральною довершеністю. Усі вони завжди на перше місце ставлять громадські справи, борються зі злом, відстоюючи інтереси народу. Тому й народ їм завжди глибоко симпатизує.

Значення фізичного виховання в народній педагогіці зумовлюється тим вагомим вкладом, який воно вносить у зміцнення молодого покоління, його фізичний розвиток, збільшення тривалості життя, формування в молоді найважливіших морально-вольових якостей.

У підході до фізичного виховання дітей родинна етнопедагогіка спи­ралася на раціональне ядро народної медицини, в основу якої покладений нагромаджений упродовж віків досвід, відкриті народом ефективні засоби і прийоми лікування, які передавалися з покоління в покоління.

В українському фольклорі знаходимо чимало приказок, прислів'їв про здоров'я та фізичний розвиток.

Ігрова вправа «Закінчіть прислів'я про здоров'я»

1. У здоровому тілі... .

2.Здоров'я маємо — не дбаємо,... .

3. Весела думка —... .

4. Без здоров'я ... .

5. Без здоров'я ніщо ... .

6. Бережи одяг, доки новий, ... .

7. Усе можна купити, а ... .

8. Здоров'я дитини — ... .

9. Було б здоров'я, а ... .

10. Здоров'я — ... .

III. Засоби фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі

Ефективність фізичного виховання в ДНЗ забезпечується комплекс­ним застосуванням традиційних засобів фізичного виховання.

Завдання педагогам: подумати й назвати засоби фізичного вихо­вання.

IV. Ігрові вправи, спрямовані на набуття педагогами знань, умінь, навичок

Ігрова вправа «Доповніть»

Варіант А

1. Щоденний обсяг рухової активності дітей третього року життя становить...

2. Тривалість фізкультурного заняття для дітей третього року жит­тя... 

3. Прогулянки-походи проводяться, починаючи з ... 

4. Протягом дня з дітьми організовують ... 

5. День здоров'я проводять ... 

Варіант Б

1.Щоденний обсяг рухової активності дітей старшого віку стано­вить ... 

2. Тривалість фізкультурного заняття для дітей старшого віку ... 

3. Рухливі ігри з дітьми розучуються на ... 

4. Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з ... 

5. Дні здоров'я проводяться починаючи з ... 

Ігрова вправа «Фізкультурне заняття»

1. Фізкультурне заняття — це ...

а) форма активізації рухової активності;

б) форма навчання основних рухів.

2. У першій частині фізкультурного заняття, яка має назву... (під­готовча), вирішуються такі завдання:

а) підготовка дітей до великого фізичного навантаження;

б) формування правильної постави;

в) підтримка гарного настрою дітей.

3. У другій частині фізкультурного заняття, яка має назву... (основ­на), розв'язуються такі завдання:

а) формування рухових навичок;

б) організація дитячого колективу.

4. У третій частині фізкультурного заняття, яка має назву... (при­кінцева), вирішуються такі завдання:

а) зміцнення слабких м'язів;

б) зниження навантаження;

в) вдосконалення рухових навичок.

5. Фізичне навантаження — це ...

а) збудження нервової системи;

б) позитивні емоції;

в) дія вправ на організм.

6. Моторна щільність заняття — це ...

а) співвідношення часу, витраченого дитиною на виконання рухів, до загальної тривалості заняття;

б) співвідношення часу, витраченого дітьми на рух, плюс педагогічно виправданий час, до загальної тривалості заняття.

7. Фронтальний спосіб організації дітей — це ...

а) виконання однієї і тієї самої вправи чотирма дітьми водночас;

б) виконання різних вправ підгрупами дітей;

в) виконання рухів усіма дітьми водночас.

8. Визначте тривалість заняття для кожної групи:

а) І молодша група;

б) II молодша група;

в) середня група;

г) старша група.

V. Охорона здоров'я педагогів - практичний психолог Дяченко В.М.

Щоб навчити дітей, ми самі маємо добре знати закони здоро­вого способу життя

 Специфіка професії педагога є причиною того, що в педагогів частіше, ніж у представників інших професій, виникають різноманітні порушення у психічній сфері: ослаблення пам'яті, утруднення мислення, підвищення збудливості, погіршення сну.

На думку соціологів, рівень стресів, що зазнають педагоги, можна порівняти з напруженням, якого зазнають шахтарі, спускаючись у шахту, чи пілоти цивільної авіації під час зльоту літака в небо.

Стрес (поняття увів канадський фізіолог, дослідник Ганс Сальє) може виникати під впливом найрізноманітніших життєвих ситуацій, так званих «ударів долі», і зумовлюватися інформаційними чи емоційними (позитивними чи негативними) перевантаженнями.

Вправа на зняття напруги «Головне — другорядне»

Коли ви відчуваєте, що перебільшуєте значення якоїсь проблеми, поставте собі наступні запитання:

·        це насправді така Велика справа?

·        чи піддається в даний момент ризику що-небудь по-справжньому важливе для мене?

·        чи дійсно це гірше, ніж те, що було раніше?

·        чи здасться мені це таким же важливим за два тижні?

·        чи коштує це того, щоб так переживати?

·        чи варто за це померти?

·        що може трапитися і чи зможу я справитися з цим?

VI. Рекомендації вихователям:

1.Продовжувати роботу з реалізації завдань фізичного виховання дітей, керуючись вимогами Базового компонента дошкільної освіти в Україні, чинними програмами.

2. Всебічно сприяти оптимізації рухового режиму за умов комп­лексного використання всіх засобів фізичного виховання в різних організаційних формах.

3. Сприяти залученню дітей дозанять фізичними вправами в сім'ї через проведення агітаційної, консультативної роботи з батьками.

4.Усю роботу з фізичного виховання здійснювати з урахуванням стану здоров'я, самопочуття, рівня фізичного розвитку й підготовленості дітей.