КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

10.01.2022

«Інтелектуальні карти. Створення карт-схем»

(Консультація для педагогів)

Що таке інтелектуальні карти?

Mind Map - інтелект-карти (в перекладі з англ. мови – розумові карти чи карти розуму), були винайдені американським ученим Тоні Бьюзеном. Англійський психолог, відомий дослідник із проблем інтелекту, психології навчання і проблем мислення Тоні Бьюзен значно спростив техніку побудови інтелект-карт для дітей, а також зробив їх такими, що будуються навколо центральної думки або проблеми. Саме така технологія вперше була представлена світу весною 1974 року у його книзі «Супермислення».

Інтелектуальна карта –це схема/ діаграма, призначена для візуалізації інформації під час її обробки людиною. Головна особливість ІК полягає в тому, що її окремі елементи пов’язуються, головним чином, асоціативними зв’язками, найбільш звичними  для людського мислення і пам’яті. Інтелектуальні карти їх охоплюють і допомагають записати. Інтелекткарти – це потужний візуальний метод, що надає універсальний ключ до розкриття потенціалу, наявного в мозку кожного, це графічне вираження процесів багатовимірного мислення. Інтелект-карта відображає зв'язки (смислові, асоціативні, причиннонаслідкові та інші) між поняттями, частинами, складовими проблеми або предметної області, яку ми розглядаємо. Цілі створення карт можуть бути різні: запам'ятовування складного матеріалу, передача інформації, прояснення будь-якогопоняття.

Інтелектуальні карти в ЗДО.

Принципи та методику застосування інтелектуальних карт в дошкільній освіті розробила Н.Гавриш.

Використовуються два види карт:

❏к о н ц е п т у а л ь н і ❏ і н т е л е к т у а л ь н і

Концептуальні карти є основою та інструментом тематичного планування і використовуються вихователями. На основі концептуальних карт вихователі планують зміст та форми реалізації тематичних циклів.

Інтелектуальні карти – це комбінований метод навчально-пізнавальної діяльності (за визначенням Н.Гавриш) та творчий продукт спільної діяльності вихователів та дітей. Інтелектуальні карти створюються в процесі реалізації тематичних циклів як творчий продукт (колаж) та/або є наочним посібником  для роботи з дітьми. ІК може укладатись як до окремого заняття чи поняття так і до цілого тематичного циклу тощо.

Концептуальна карта «Світ навколо мене» Правила створення інтелект-карт Складання ІК відбувається у процесі обговорення, полілогу, в якому діти як співрозмовники обмінюються думками, міркуваннями, висловлюють пропозиції, варіанти відповідей. Під час коллективного обговорення ІК діти залучаються до різних видів діяльності (малювання, розігрування ситуацій, виконання завдань за предметними картинками, створення рухливих образів тощо).

1.Об’єкт  уваги (узагальнююче поняття) зосереджений у центральному образі. 2.Основні об’єкти (теми), пов’язані з узагальнюючим поняттям стрілочками, які розходяться від центрального образу.

 3.Другорядні ідеї також розташовані на схемі й зв’язані з ключовими словами за допомогою розширених стрілок.

 4.За необхідності, на схемах використовується ряд стрілочок, які означають поступові зміни (алгоритм дій) в стані об’єкта, що розглядається.

 Робота зі схемою відбувається за логічними кроками:

Перший крок — термінологічний.

Мета цього етапу роботи — зосередити увагу дітей на ключовому слові, зробити його і ті поняття, що за ним стоять, об’єктом роздумів та спостережень, разом  з дітьми сформувати понятійне поле, насичене численними словами, що утворюють різні смисли ключового поняття. Впродовж заняття схема може доповнюватися, тобто перше коло слів може розростатися, збільшуватися завдяки уточненням. З-поміж способів роботи на першому етапі — бесіда, полілог, гра «запитання-відповіді», малювання символічних зображень назва них слів, застосування інших способів їх втілення (наприклад, показати пальчиками, зобразити в русі, жестах, знайти з поміж інших відповідну картинку тощо). Щодо малювання, то діти можуть малювати по черзі на самій карті або на невеличких аркушиках, а потім приклеювати свої малюнки (попередньо їх можна вирізати  для  економії місця) на загальну схему.

Другий крок — художньо-лексичний

Мета другого етапу полягає в уточненні значень слів понять, у вправлянні дітей у складанні словосполучень, фраз. Так, за словом «погода» можуть з’явитися слова дощ, вітер, сонце (інший варіант: тепла, холодна, морозна, спекотна тощо), за словом «дощ» — парасолька, калюжі, хмарки, плащі, гумовічобітки. Вихователь може застосувати такі методи та прийоми: читання та розповідання, хорове промовляння чистомовок, коротких віршів, текстів, що супроводжуються пальчиковими рухами, загадування загадок, лексико-граматичні вправи. Причому педагог намагається розгорнути смислове поле на якомога ширшому матеріалі — про природу, світлюдських стосунків, математичні відношення; намагається задіяти художні уявлення, сенсорні відчуття дітей. Тобто інтегрує змістовий матеріал заняття. Другий крок — художньо-лексичний. На цьому етапі схема доповнюється, перше коло слів розростається, збільшується за рахунок уточнень. Відповідно, на схемі розташовуються нові зображення. Діти отримують вказівку щодо правильного розташування зображень. Тобто, дитина вправляється в орієнтуванні на схемі, розвиваються слуховий, зоровий та руховий аналізатори, відбувається зосередження уваги, стимулюється сприймання та мислення.

Третій крок — тілесно-орієнтований, або руховий

Цей крок може знайти місце в кожній частині заняття, коли вихователь відчуває потребу задіяти рух для збереження загального ритму, темпу заняття. В ігровому арсеналі є безліч ігор, які тематично можуть бути близькими ідеї заняття. Крім того, це можуть бути різноманітні рухові вправи, в яких діти за допомогою власного тіла можуть відобразити певні смисли. Не можна ігнорувати цю складову заняття, адже групова робота над складанням карти, цілеспрямована навчально-пізнавальна діяльність, вимагають значного емоційного, розумового, а також фізичного навантаження, тому «емоційні сплески», рухова активність мають надзвичайно важливе значення для забезпечення працездатності дітей.

Четвертий крок - продуктивний, чи проектувальний.  

Останній крок має бути орієнтованим на створення спільного кінцевого продукту, тому він може бути названий залежно від цілей, окреслених педагогом. Мета цього етапу — об’єднати дітей спільною діяльністю, збагатити досвід активної                                                                                                           участі у взаємодії з ровесниками та дорослими, вправлятися в ініціюванні власних ідей, дій, навчитися домовлятися, наполягати, підкорятися, тобто діяти разом. Спільний результат, разом створений продукт викликають радість і залишаються у пам’яті дитини. Це може бути невеличка інсценівка, заповнення группового часопису. Четвертий крок - продуктивний, чи проектувальний. На цьому кроці на схемі відображуються другорядні ідеї, які пов’язані з ключовими поняттями за допомогою збільшених стрілок. Дошкільнята сприймають цілісний образ, створений за допомогою інтелект-карти, що сприяє легкому, невимушеному його запам’ятовуванню. У такий спосіб діти поступово можуть навчитися «читати» слова без спеціального навчання. Відтак схема стає живою, наочною, а сам процесс її складання надає жвавості заняттю динамічного та діалогічного характеру.

Використання інтелект-карт – це унікальний і простий метод запам’ятовування інформації, що сприяє розвитку зв’язного мовлення дітей та розвитку творчих здібностей. Допомагає формувати у дітей цілісну картину світу через вміння встановлювати взаємозв’язки між об’єктами та явищами довкілля, сприяє розумінню взаємозалежностей у довкіллі – існування зв’язку всього з усім. В процесі складання карт активізується мислення, адже карта спонукає дітей до роздумів, міркувань. Розуміння певного поняття значно розширюється тому, що пов’ язане з іншими поняттями, предметами, об’єктами навколишнього. Це наочний посібник, який прямо перед дитиною, естетично оформлений, його розглядати цікаво і приємно завдяки застосуванню кольору та образів. Під час складання карт розумових дій дошкільники самостійно і послідовно висловлюють свою думку, активні, відповідають повними реченнями, словник дітей збагачується. Універсальність методу в тому, що складання карт доступне для кожного педагога, робота з картою не має суворої регламентації.

Інтелектуальні карти в ЗДО

·         Планування освітнього процесу здійснюється на основі (процесу) технології інтелектуальних карт.

·         Принципи та методику застосування інтелектуальних карт в дошкільній освіті розробила Наталя Гавриш

·         Використовуються два види карт: концептуальні та інтелектуальні. Концептуальні є основою та інструментом планування і використовується вихователем. Інтелектуальні карти – це комбінований метод навчально – пізнавальної діяльності (за визначенням Н.Гавриш) та творчий продукт спільної діяльності вихователів та дітей.

·         На основі концептуальних карт вихователі планують зміст та форми реалізації тематичних циклів

·         Інтелектуальні карти створюються в процесі реалізації тематичних циклів як творчий продукт (колаж) або є наочним посібником для роботи з дітьми.

·         Інтелект карта може укладатись і до окремого заняття чи поняття.

Правила створення інтелект – карт

Для ефективного користування будь – яким інструментом варто почитати інструкцію.

                    Десять простих правил створення інтелект – карт

1.      Починаємо з центральної ідеї посередині чистого аркуша, використовуючи малюнок і хоча б 3 кольори.

2.      Використовуємо картини, символи, і заповнюємо ними весь вільний простір.

3.      Вибираємо ключові слова і друкованим текстом наносимо на гілки, використовуючи верхній і нижній регістри.

4.      Кожен елемент (слово, картинка) повинен мати власну гілку.

5.      Лінії повинні бути з’єднані, починаючи від центральної ідеї. Центральні лінії товстіші, органічні і текучі.

6.      Робимо лінії такої ж довжини, як і слово(картинка)

7.      Використовуємо кольори на власний розсуд і на всій карті пам’яті.

8.      Розробляємо свій особистий стиль.

9.      Використовуємо акценти і показуємо асоціації на своїй карті пам’яті.

10.  Зберігаємо ясність інтелектуальної карти, використовуючи радіальну ієрархію в цифровому порядку

05.11.2021

ЕДЬЮТЕЙНМЕНТ – НОВЕ ОСВІТНЄ ЯВИЩЕ, ТЕХНОЛОГІЯ ЧИ НАВЧАННЯ ЯК РОЗВАГА

Навчання, що дарує радість і дітям, і педагогам, - мрія чи реальність?

Сучасні діти відрізняються від дітей двадцятирічної давнини. Вони інші, бо сучасний світ переповнений інформацією, яка ллється на них з різних джерел, інколи навіть мимо волі. Мозок їх працює по-іншому, не так як у нас. Тому не дивно, що вихованці не сприймають інколи традиційні методи та прийоми навчання, їм важко зосередитися на певному виді діяльності. Діти не повинні підлаштовуватися під старі рамки. Це нам, дорослим, потрібно знаходити альтернативні шляхи для розв’язання навчальних завдань. Найкращих результатів можна досягти, коли навчання приносить задоволення і дітям, і педагогам.

Не так давно в освіті з’явилося поняття «едьютейнмент». Вчені дають різні трактовки цього поняття.

Зупинимося на твердженні Мікели Еддіс, професора університету Бокконі (Італія), – «едьютейнмент» – це специфічна діяльність, заснована на одночасному навчанні і задоволенні власної цікавості». Таким чином , едьютейнмент – це новий термін, який об’єднує два слова: education + entertainment (навчання+розвага). До речі, це слово з’явилося ще в 1948 році в студії Уолта Діснея для позначення формату захопливого документального серіалу. Але сьогодні едьютейнмент — це освіта в розважальному форматі, навчайся розважаючись, розважайся у процесі навчання. Ця нова освітня технологія поєднує в собі розважальні прийоми, методи інтерактивного й активного навчання, мотивацію до пізнання та взаємодії.

Основна мета едьютейнмента - підвищити мотивацію до навчання, зробити процес засвоєння знань більш захоплюючим, різноманітним, доступним. Психологи стверджують, що в ігровій формі інформація легше засвоюється і запам'ятовується. Навчання стає грою, виграти в якій означає чогось навчитися. Будь-яка перемога приносить задоволення, а коли виграш - це знання, то ще й користь.

Едьютейнмент є також відповіддю на потребу сучасної людини розважатися, але при цьому робити це з користю для себе.

Сучасна людина має насолоджуватися з користю, тому розваги, які пропонують мас-медіа, повинні мати освітній вимір. Навіть новини мають бути не просто інформацією про події, а знанням, що вироблені науково-експертним співтовариством. Новина про серйозні події має бути здобрена коментарями експертів.

Едьютейнмент є реакцією на основні тенденції сучасного суспільства. Перша тенденція - це втеча від нудьги, друга тенденція - це втеча від безглуздості світу. Якщо едьютейнмент як розвага в освітньому форматі є спробою надати дозвіллю людини осмислений, раціональний, корисний характер, то едьютейнмент як освіта у розважальній формі - це спроба уникнути нудьги в процесі навчання через емоціоналізацію освітнього процесу. Під емоціоналізацією освітнього процесу розуміємо привнесення емоцій в освітні практики з метою притягнення та утримання інтересу тих, хто навчається, та посилення сприйняття та запам'ятовування навчального матеріалу. Адже не таємниця, що емоційно насичений матеріал краще притягує увагу та засвоюється. Сьогодні в освітніх цілях використовуються мультиплікація, навчальні фільми, інтерактивні веб-сайти, відеоігри.

Едьютейнмент як розвага в освітньому форматі відомий вже достатньо довгий час. Це наприклад, функціонування антропологічних, етнографічних, природознавчих музеїв, парків історичної реконструкції. Можна стверджувати, що освітня якість розваг, що пропонують мас-медіа, створює додатковий стимул притягнення уваги до своїх продуктів.

Багато у чому ефективність в освітній діяльності залежить від того, наскільки тонко та точно можуть відчувати її організатори розважальну культуру сучасного суспільства. Застосування розваги як технології оптимізації освітнього процесу базується на потребі людини у задоволенні.

Відповідно до видів бажань можна виділити інструменти едьютейнменту. До таких інструментів належать гра (бажанням є перемога у суперечці, отримання визнання в групі, вищого балу, нагороди і т.ін.), подив (бажання нових вражень), цікавість (бажання знати більше, можливо, з метою кращого розуміння світу та свого місця в ньому управління чи пристосування), захопливість (бажання розв'язати важке завдання), ідентифікація з героями історичних чи інших подій (бажання співпереживати та перемогти разом з об'єктами ідентифікації), комунікація (бажання поділитися вдалим досвідом засвоєння знань та отримання навичок), само актуалізація (бажання знайти вдалі шляхи для реалізації свого творчого потенціалу, ідей та проектів), нагорода (бажання отримати офіційне підтвердження свого статусу як здібної особистості). Таким чином, самі того не підозрюючи, ми щодня стикаємося з едьютейнментом. Наприклад, перегляд фільму на іноземній мові, читання нової книги або вивчення нової навчальної гри - все те, що ми робимо в задоволення для себе можна назвати неформальним або нестандартним навчанням.

Висновки. Едьютейнмент - це новомодний термін, за яким ховається зовсім звичайна, абсолютно кожному близька річ, а саме - включення гри в процес навчання чому-небудь. Хотілось би наголосити, що едьютейнмент є ефективною технологією, яка дозволяє, успішно боротися за увагу вихованців.

22.03.2021

Пам'ятка вихователю:

«Щоб заняття було цікавим»

Щоб заняття було цікавим і якісним, заздалегідь підготуйте все необхідне: олівці, папір, красивий зошит, альбом тощо, для дошкільника дуже важливий антураж: красиві і нові (а ще краще несподівані!) предмети, зручне і робоче місце.

Починайте заняття з інтриги: наприклад, з загадкового предмета (у мене для тебе щось є цікавеньке!) Або загадки (вгадай, що я вам приготувала?). Фантазія і винахідливість - ваші чарівні помічники, здатні привернути увагу дітей! В кінці заняття обов'язково підведіть підсумок, запитавши у дітей, чим вони займалися, що їм сподобалося, що дізналися нового. Саме ці питання дозволяють дітям відзначити свої досягнення, усвідомити набуття нового досвіду, нових знань.

1. Початок занять повинен бути незвичайним, можна включати ритуал.

2. На самому початку необхідно заспокоїти дітей, налаштувати на вслуховування (послухаємо музику, звуки у групі, звуки на вулиці, своє дихання тощо).

3. На занятті повинен головувати дух «відкриття».

4. Черговий вид діяльності починати з постановки задачі в загальному вигляді.

5. Тримати паузу, не заважати включенню розумових процесів.

6. При підготовці та проведенні занять передбачати варіативність відповідей дітей.

7. Не приймати відповідь дітей без обґрунтування.

8. Ні залишати без уваги жодну відповідь. (вчити дітей виправляти свої помилки і встановлювати їх причину).

9. Пам'ятати про розвиток мови в будь-яких формах діяльності.

10. Підтримувати у дітей відчуття успішності.

11. Повертатися до вже виконаних завдань.

12. Замість питання «Вам сподобалося?» Задавайте питання про почуття і відчуття дитини «За кого ти порадів? Що тебе засмутило? Що принесло задоволення, радість? »

Ритуали початку заняття:

Початок заняття має стати своєрідним ритуалом, щоб діти могли настроїтися на спільну діяльність, спілкування, відрізняли ці знання від інших.

Ритуал можна змінювати, але не надто часто.

«Чарівний дзвіночок»

Вихователь дзвонить у дзвоник, тим самим привертає увагу дітей.

«Чарівний клубочок»

Діти сидять на стільцях або на килимі по колу. Вихователь передає клубок ниток дитині і при цьому говорить ласкаве слово, або добре побажання, або лагідно називає дитину за ім’ям, або вимовляє «чарівне ввічливе слово» тощо.

Потім передає клубок наступній дитині.

«Дружба починається з усмішки»

Сидячі в колі діти беруться за руки, дивляться сусідові в очі і мовчки посміхаються один одному.

«Компліменти»

Сидячи в колі, всі беруться за руки. Дивлячись в очі сусідові, треба сказати йому кілька добрих слів, за щось похвалити. Приймаючий комплімент киває головою і каже: «Дякую, мені дуже приємно!» Потім він вимовляє комплімент своєму сусідові.

Під час ритуалу вихователь знаходиться разом з дітьми в колі, показує приклад, підказує, підбадьорює, налаштовує дітей.

Ритуали закінчення занять

Закінчення занять - це завершення певного виду діяльності, але не спілкування, тому ритуал повинен, з одного боку, показати, що заняття закінчено, з іншого - що діти готові до конструктивного спілкування в групі і вдома.

Ритуал може бути одним і тим же, а може бути тематичним.

«Коло друзів»

Стоячи або сидячи в колі, всім взятися за руки, потиснути їх, подивитися по черзі на всіх.

«Естафета дружби»

Взятися за руки і передавати, як естафету, рукостискання. Починає вихователь: «Я передам вам свою дружбу, і вона йде від мене до Маші, від Маші до Сашка тощо, нарешті, знову повертається до мене. Я відчуваю, що дружби стало більше, бо кожен з вас додав частинку своєї дружби. Нехай же вона вас гріє і не покидає. »

Література: О.А. Аляб’єва «Виховання культури поведінки у дітей 5-7 років»

01.12.2020

Консультація для вихователів "Формування здорового способу життя дітей дошкільного віку в умовах дошкільного освітнього закладу"

16.11.2020

Консультація для вихователів «Здоров’ятворчі та здоров’язбережувальні технології у ДНЗ»

15.10.2020

Консультація для вихователів:

"Методи і прийоми навчання дітей рідної мови"

08.09.2020

Консультація для вихователів:

"Організація та методика проведення рухливих ігор на прогулянці з дітьми"

02.04.2020

Підвищення кваліфікації — нові можливості за новими правилами

21 серпня 2019 р. постановою Кабінету Міністрів України затверджено новий порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників (https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/deyaki-pitannya-pidvishchennya-kvalifikaciyi-pedagogichnih-i-naukovo-pedagogichnih-t210819). На педагогів чекають багато цікавих нововведень та можливостей. Зупинімося на основних моментах.

Чому?

Педагогічні працівники зобов’язані постійно професійно розвиватися (удосконалювати раніше набуті та набувати нових компетентностей у межах професії та відповідної галузі знань; набувати нового досвіду; формувати та розвивати цифрову, комунікаційну, інклюзивну, мовленнєву та інші компетентності).

Які основні напрями підвищення кваліфікації?

• Розвиток професійних компетентностей (знання навчального предмета, фахових методик, технологій);
• формування у здобувачів освіти спільних для ключових компетентностей, умінь;
• психолого-фізіологічні особливості здобувачів освіти певного віку, основи андрагогіки;
• створення безпечного та інклюзивного освітнього середовища, особливості інклюзивного навчання, забезпечення додаткової підтримки в освітньому процесі дітей з особливими освітніми потребами;
• використання інформаційно-комунікативних та цифрових технологій в освітньому процесі, включаючи електронне навчання, інформаційну та кібернетичну безпеку;
• мовленнєва компетентність;
• розвиток управлінської компетентності (для керівників закладів освіти, науково-методичних установ та їхніх заступників) тощо.

У разі викладання декількох навчальних предметів (дисциплін) педагогічні працівники самостійно обирають послідовність підвищення кваліфікації за певними напрямами у міжатестаційний період у межах загального обсягу (тривалості) підвищення кваліфікації, визначеного законодавством.

Якою є процедура та хто за це сплачує?

Організують та забезпечують підвищення кваліфікації засновники або органи управління відповідних закладів освіти відповідно до плану підвищення кваліфікації закладу освіти на певний рік.

З 1 січня 2020 рокукерівник закладу освіти затверджує та оприлюднює загальний обсяг коштів, передбачених на підвищення кваліфікації працівників закладу освіти. Протягом наступних 15 календарних днів педагогічний працівник подає керівникові пропозицію до плану підвищення кваліфікації на відповідний рік, яка містить інформацію про тему відповідної програми, форми, обсяг, суб’єктів підвищення кваліфікації, вартість підвищення кваліфікації або про безоплатний характер надання такої освітньої послуги. Після розгляду пропозицій і формується план підвищення кваліфікації закладу освіти на певний рік у межах передбачених коштів (за винятком коштів самостійного фінансування підвищення кваліфікації педагогічними працівниками).

На час підвищення кваліфікації відповідно плану з відривом від освітнього процесу за педагогічним працівником зберігається місце роботи (посада) із збереженням середньої заробітної плати.

План підвищення кваліфікації та строки (графік) можуть бути змінені протягом року.

Окремі види діяльності, що провадилася поза межами плану також можуть бути визнані як підвищення кваліфікації.

Суб’єктом підвищення кваліфікаціїможе бути заклад освіти (його структурний підрозділ), наукова установа, інша юридична чи фізична особа, зокрема фізична особа — підприємець, що надає освітні послуги з підвищення кваліфікації педагогічним працівникам. Заклад освіти, чиї працівники підвищують кваліфікацію та суб’єкт підвищення кваліфікації укладають відповідний договір.

Надавати послуги з підвищення кваліфікації суб’єкт може як за місцем провадження власної освітньої діяльності, за місцем роботи вчителів, за іншим визначеним місцем, дистанційно. Підвищувати кваліфікацію можна як в Україні, так за кордоном.

Можна обирати різних суб’єктів підвищення кваліфікації.

Яка періодичність та тривалість підвищення кваліфікації?

Педагогічні працівники закладів дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти підвищують свою кваліфікацію не рідше одного разу на п’ять років, а закладу загальної середньої та фахової передвищої освіти — щорічно. Це є необхідною умовою проходження ними атестації.

Обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації педагогічних працівників установлюється в годинах за накопичувальною системою. Загальний обсяг не може бути менше ніж 150 годин на п’ять років для педагогічного працівника закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти, та 120 годин на п’ять років — дошкільного, позашкільного закладу освіти.

Працівники керівних посад, вперше призначені на відповідну посаду, проходять підвищення кваліфікації відповідно до займаної посади протягом двох перших років роботи.

Які форми підвищення кваліфікації?

Формами підвищення кваліфікації є інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева), дуальна, на робочому місці, які можна поєднувати.

Які види підвищення кваліфікації?

1) Навчання за програмою підвищення кваліфікації

Програма затверджується суб’єктом підвищення кваліфікації та повинна містити інформацію про її тему (напрям, найменування), зміст, тривалість (у годинах без урахування самостійної роботи), вид, форму, місце надання освітньої послуги, очікувані результати навчання, вартість (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання такої освітньої послуги.

Кожна власна програма має бути оприлюднена суб’єктом підвищення кваліфікації на веб-сайті або на Національній освітній електронній платформі із зазначенням строків (графіка) виконання такої програми.

2) Стажування

За індивідуальною програмою, що розробляється і затверджується суб’єктом підвищення кваліфікації. Вона повинна містити інформацію про обсяг та очікувані результати навчання. Є невід’ємним додатком до договору, що укладається між закладом освіти, працівник якого проходить стажування, та суб’єктом підвищення кваліфікації.

Стажування може здійснюватися в закладі освіти за місцем роботи працівника або в іншому закладі освіти під керівництвом працівника, який має відповідні повноваження.

Один день стажування оцінюється у 6 годин.

3) Участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо

Здійснюється відповідно до річного плану підвищення кваліфікації закладу освіти або поза його межами. Обсяг такого підвищення кваліфікації визначається відповідно до його фактичної тривалості в годинах (без урахування самостійної роботи), але не більше ніж 30 годин на рік.

Залежно від власних потреб учитель може самостійно обирати та поєднувати різні форми та види підвищення кваліфікації.

Що є документальним свідченням підвищення кваліфікації?

 За результатами проходження підвищення кваліфікації видають документ про підвищення кваліфікації, технічний опис, дизайн, спосіб виготовлення, порядок видачі та обліку якого визначається відповідним суб’єктом підвищення кваліфікації.

У документі мають бути зазначені:

• дані про суб’єкт підвищення кваліфікації;
• тема (напрям, найменування), обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації;
• прізвище, ім’я та по батькові особи, яка підвищила кваліфікацію;
• опис досягнутих результатів навчання;
• дата видачі та обліковий запис документа;
• найменування посади (за наявності), прізвище, ініціали особи, яка підписала документ від імені суб’єкта підвищення кваліфікації та її підпис.

Перелік виданих документів про підвищення кваліфікації оприлюднюється на веб-сайті суб’єкта підвищення кваліфікації або на Національній освітній електронній платформі протягом 15 календарних днів після їхньої видачі.

Документи видані нерезидентами України потребують визнання педагогічною радою закладу освіти.

Який механізм визнання результатів підвищення кваліфікації?

Результати підвищення кваліфікації у суб’єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, не потребують окремого визнання чи підтвердження. Результатом може бути присвоєння педагогічним працівникам професійних або освітніх кваліфікацій у встановленому законодавством порядку.

Результати підвищення кваліфікації у інших суб’єктів підвищення кваліфікації визнаються рішенням педагогічної ради закладу освіти. Для цього педагогічний працівник протягом одного місяця після завершення підвищення кваліфікації подає клопотання про визнання результатів підвищення кваліфікації та документ про проходження підвищення кваліфікації, яке розглядається протягом місяця з дня його подання. При цьому педрада заслуховує педагогічного працівника про результати та дотримання умов підвищення кваліфікації.

У разі невизнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна рада може надати рекомендації педагогічному працівникові щодо повторного підвищення кваліфікації в інших суб’єктів підвищення кваліфікації, а також ухвалити рішення щодо неможливості подальшого включення такого суб’єкта підвищення кваліфікації до плану підвищення кваліфікації закладу освіти до вжиття ним дієвих заходів з підвищення якості надання освітніх послуг.

Здобуття певних рівнів та наукових ступенів вищої освіти вперше або за іншою спеціальністю у межах професійної діяльності або галузі знань визнається як підвищення кваліфікації.

За матеріалами видавничої групи "Основа"

26.03.2020

Двадцять правил успішного вихователя

ШАНОВНІ ПЕДАГОГИ!

     Щоб ефективно взаємодіяти з дітьми, реалізувати особистий потенціал, уникнути синдрому «професійного вигорання» радимо Вам ознайомитись з правилами успішного виховання.

     Пам’ятайте їх і час від часу повертайтеся до них, щоб черпати наснагу для подальшої успішної діяльності. 

     1. Частіше згадуйте та проговорюйте позитивні відгуки про себе, запишіть їх  на аркуші паперу, читайте їх у хвилини невдач, розчарувань і труднощів – вони допоможуть відновити віру в себе, а це – запорука подолання всіх життєвих негараздів.

   2.  Вправляйтеся у вербальному й візуальному викладі творчих ідей, проговорюйте, записуйте, замальовуйте все, що спадає на думку з проблеми, над якою розмірковуєте. Це відкриє незнані раніше можливості творчої діяльності.

      3. Прагніть до співробітництва з колегами, налаштовуйтеся на спільну творчу діяльність, шукайте в досвіді кожного цінне, цікаве, корисне.

    4.  За жодних особистісних обставин і переживань не знижуйте трудову активність, бо це звужує ваші можливості. Постійно й свідомо формуйте себе як активну, ініціативну особистість.

      5.  Пам′ятайте: в кожному з нас закладені фізичний, психічний і духовний «реактори», які лише варто запустити, і вони допоможуть злітати над рутиною, підніматимуть на висоту справжньої величі, здобутої  працею, наполегливістю, освіченістю та порядністю.

      6. Якщо ваше творче натхнення спіткала криза, спробуйте «переключатися», зустріньтеся з друзями, відверто поговоріть з кимось, послухайте гарну музику, погуляйте на свіжому повітрі, відвідайте церкву, займіться фізичною роботою, впорядкуйте свої речі, виконайте комплекс фізичний вправи тощо. І рішення прийде саме собою, ніби «Випливе» з підсвідомості, «осяє».

      7.   Починайте день з фізичної розминки на свіжому повітрі, в місці, де є хоча б кілька дерев. Це відновить почуття єдності з природою, розуміння скороминущості всіх життєвих негараздів, дасть заряд бадьорості та позитивно налаштує свідомість на весь день.

      8.  Вчіться бачити себе очима дітей, намагайтеся викликати у них захоплення і бажання бути схожими на вас.

    9.   Частіше всміхайтеся дітям і дорослим. Усмішка - це свідчення того, що        вам приємно спілкуватися, разом творити, працювати.

      10.  Будуйте спілкування з дітьми не «від себе», а «від них», тоді дитина буде в радіусі вашого педагогічного впливу, що зробить можливою міжособистісну співтворчість.

   11. Прагніть, щоб під час взаємодії діти частіше чули від вас схвалення, похвалу, заохочення. Завдяки цьому маленькі партнери зв′язують з вашою особистістю власні позитивні переживання, що підвищує їхню довіру до вас, стимулює бажання спілкуватися з вами.

  12. Вислуховуйте кожну дитину до кінця, не перебиваючи. Винагорода за        терпіння – мовленнєві перлинки, несподівані злети дитячої думки.

    13. Уникайте у взаємодії з вихованцями штампів, стереотипних реакцій на їхню поведінку, формальної оцінки результатів діяльності різних дітей.

    14. Прагніть подолати в собі негативні установки щодо деяких дітей, намагайтеся помітити позитивне в кожному і постійно нагадуйте собі це, реагуючи на їхні вчинки.

  15. Постійно вдосконалюйте своє мовлення, збагачуйте його новими образними висловами, викорінюйте слова-паразити, росіянізми, діалектизми.

    16.  Якщо трапилися неприємності, не зациклюйтеся на них, «не прокручуйте» їх в уяві знову й знову. Проаналізуйте ситуацію, зробіть висновки, щоб не повторювати подібних помилок у майбутньому.

      Якщо не вдається заспокоїтися, влаштуйте собі маленьку радість чи зробіть приємний подарунок: насолодіться спокоєм, розслабтеся,        роздивіться навколо, щоб помітити щось таке, чого не помічали раніше. Якщо дозволяють кошти, пройдіться по крамничках і придбайте приємну  дрібничку. Перегляньте свій гардероб, укомплектуйте його по-новому, це допоможе відвернути увагу від важних думок, подаруйте приємні хвилини оновлення, Сходіть до перукарні, в театр, кіно, музей, на виставу тощо.

    17. Якщо якийсь «внутрішній голос» постійно нашіптує, що життя важке, праця невдячна, а здоров′я вже не те, щоб щось змінити й подолати, відшукайте у скарбничці пам′яті приємні моменти. Не забувайте, що ваша робота дуже важлива й значуща, бо пов’язана з великою місією-формування людини. Якщо до професійного розчарування призвів конфлікт з кимось із батьків вихованців, не переносьте цю образу на        малюка, пам’ятайте, що він ні в чому не винний.

    18. Сильна людина, справжній Педагог на все, що відбувається, реагує мудро, сприймаючи подію як сигнал до усвідомленої адекватної  реакції,  а не привід впадати у відчай. Тож важливо поставити перед  собою дві основні мети: стати сильним духом і навчитися бути щасливим. Людина, що дотримується таких поглядів, позбувається неприємних думок, не очікуючи, поки вони самі полишать її. Але не тікає від         страху, подекуди може й надуманого , а намагається зрозуміти, чого можна очікувати за найгіршого варіанту плину подій. Це буває дуже неприємно, зате допомагає позбутися тривоги, викликаної невизначеністю, по свідомим страхом.

   19.  Шукаючи вихід з будь-якої ситуації, не втрачайте свою гідність і не принижуйте чужу.

   20.  Вдумливо читайте і беріть на озброєння те, що співзвучне вашим відчуттям, думкам, принципам. Не зупиняйтеся у своєму розвитку ні на хвилину, бо за зупинкою чатує регрес в особистісному розвитку й професійній діяльності.