07.05.2020

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. ПОРАДИ ПСИХОЛОГА.

ВАШ МАЛЮК НЕ ХОЧЕ ОДЯГАТИСЯ?

1.    Для початку дізнайтесь чи зручний одяг для вашої дитини, чи приємний до тіла, чи правильний розмір.

2.           Іноді не варто декларативно оголошувати дитині: «А зараз ми будемо одягатися!» – І насуватися на неї з купою речей.Це може її налякати і все зіпсувати. Навпаки, краще почати одягати малюка непомітно, між справою, коли він, наприклад, поглинений грою або розгляданням картинок в книжці.

3.           А іноді варто попередити дитину, що будемо одягатися. Це діє для більш старших діток.Таким чином ми даємо можливість малюкові доробити розпочату справу.

4.           Давайте малюкові більше проявляти самостійність.Нехай він сам одягне ті речі, які вміє. Намагайтесь періодично розширяти коло «самостійних речей».

5.           Зробіть процес одягання цікавим– порахуйте пальчики, назвіть їх, коли одягаєте перчатки; порахуйте ґудзики, обговоріть їх кольори поки застібаєте кофтину; розкажіть історію про потяг, який їде в тунель, коли рука потрапляє в рукав. Захопіть малюка самим процесом одягання. Намагайтесь не мовчати.

6.           Давайте дитині можливість обирати одяг. Зробіть загальні рамки, наприклад одягаємо светер, а дитина нехай вибере який саме – блакитний або з квіточками? Але не перестарайтесь. Взагалі намагайтеся менше «торгуватися», оскільки потім будь-яка прогулянка може перетворитися на торги.

7.           Інколи погодьтеся на «незрозумілий» вибір дитини.Нехай дитина отримає власний досвід того, що в теплій кофті, коли на вулиці +30, дуже жарко

8.           Інколинамагайтесь разом з дитиною обрати одяг ввечері – коли вибір зроблено заздалегідь дитина менше капризує.

9.           Старшим дітям надавайте право вибору, коли купуєте одяг. До чотирьох років діти вже зазвичай звертають увагу на те, як вони одягнені.

10.        І на останок, пам’ятайте,ваш гарний настрій передається дитині. Якщо ви у гарному гуморі, процес одягання повинен пройти швидко.

 

 

30.04.2020

Як виховати щасливих і здорових дітей

Оволодіння одними з виховних порад, які тут наводяться, може потребувати чималих зусиль, оволодіння іншими – прийти природним чином. Деякі з цих навичок стануть для вас проблемою, але при цьому легко підкоряться вашому чоловіку, й навпаки. Проте позитивний момент полягає в тому, що у процесі їх набуття ви усвідомите, що по-справжньому важливо для дитини, а що є другорядним. І, нарешті, після того як ви оволодієте цими десятьма базовими навичками, ви припините турбуватися про несуттєве, станете прекрасними батьками, будете радіти за своїх дітей.

 

Зробіть світ дитини цілісним

 

Небагато що в житті важливіше, ніж виховання в дітей почуття віри в себе та впевненості у своїх силах. Це ті якості, які дозволять їм оволодіти й іншими необхідними навичками.

 

Упевненість у собі приходить переважно з почуттям упевненості в навколишньому світі. Якщо ви вірите, що ваш власний світ цілісний і незмінний (у правильному значенні цього слова), вам буде набагато простіше знайти своє місце в ньому. Батьки повинні докласти всіх зусиль, щоб важливі аспекти світу їхніх дітей були надійними, несуперечливими та послідовними.

 

Поряд із цим ви повинні забезпечити вашій дитині позитивну самооцінку. Вам слід казати їй про те, яка вона добра, а не про те, яка егоїстична; частіше нагадувати, що важливіше гідно програвати, ніж бути найшвидшим і найспритнішим у світі. Вам варто переконати її в тому, що вона може досягти навіть більшого, ніж сама передбачає й очікує від себе, і що ви дуже вірите в неї.

 

Демонструйте дітям чарівництво

 

Незрозуміло, чому багато батьків підтримують віру своїх дітей у Діда Мороза (іноді обставини просто змушують до цього або ми боїмось піддатись остракізму інших батьків у школі), але при цьому зовсім не демонструють дітям іншого чарівництва. Тим не менше, дива – це невід'ємна частина дитинства, це свобода від реальності, що виснажує та стомлює, від тягаря відповідальності, від обмежень дорослого життя. До вісімнадцяти років ми повинні повноцінно виховати наших дітей, поступово познайомити їх з реальністю, відповідальністю й зобов'язаннями, але крім цього ми також повинні всіма силами намагатись надовго зберегти присутність дива в їхньому житті.

 

Надайте дітям особистий простір

 

Перша й основна вимога для того, щоб діти могли насолоджуватися чарами, – це чисте полотно. Вони можуть творити дива самі по собі й лише хочуть, щоб ми пішли з дороги й не заважали їм. Маленькі діти здатні вірити у всілякі дива. Підлога в їхній спальні – це мініатюрне поле бою, ванна перетворюється на олімпійський басейн, а конструктор на справжній космічний корабель.

 

Більше того, діти вільні від передбачливості й далекоглядності, які іноді здатні зіпсувати нам смак життя. Доросла людина лежить на пляжі, хвилі омивають її тіло, але разом із приємною млістю її не покидає думка про те, що їй ще доведеться довго та копітко вимивати пісок з волосся. Маленькі діти, навпаки, можуть щасливо вивозитись у багні або фарбі, не підозрюючи, скільки сил треба витратити, щоб відмити їх самих та їхні речі, вони безтурботно радіють і веселяться до того часу, доки ми мовчимо й не псуємо їм задоволення похмурими розповідями про прання.

 

Навчіть дітей відрізняти хороше від поганого

 

Ми всі припускаємось помилок. Ми знаємо про це, як і про те, що це властиво природі людини, це нормально. Біда в тому, що нам часто не подобається визнавати власні помилки перед нашими дітьми. Але нам необхідно навчити їх розпізнавати й визнавати свої помилки. Вони повинні не тільки знати, що помилятися – це майже завжди нормально, а й різницю між правильним і неправильним вибором у життєвих ситуаціях. При необхідності діти повинні вміти робитиморально правильнийвибір.

 

Усі ми хочемо, щоб діти замислювалися про свої вчинки. Як батькам вам необхідно докласти всіх зусиль, щоб у них ніколи не виникали такі думки, як: «Якщо я вкраду цю шоколадку, ніхто не помітить і не зловить мене» або «Я знаю, що мій друг потрапив у біду, але я занадто зайнятий, нехай хтось інший втрутиться й допоможе йому». У вас є вісімнадцять років на те, щоби прищепити їм важливі загальнолюдські цінності, адже коли діти самі замислюються (і будуть замислюватися) про себе і свої вчинки, вони спираються на той фундамент, який заклали їм ви.

 

Навчайте дітей думати

 

Мислення складається не тільки зі здатності оперувати розумовими процесами на базі логіки та логічних умовиводів, хоча це дуже важлива частина. Мислення також полягає у здатності формулювати ідеї й думки і самостійно приймати рішення. Досвідчені шкільні вчителі здатні допомогти в розвитку цієї навички, але основна частина роботи все ж лежить на нас – батьках. Тому, якщо наші діти досягають віку вісімнадцяти років і не у змозі ефективно мислити, нам нема кого звинувачувати окрім себе.

 

Нехай діти ведуть вас за собою

 

Батькам дуже просто бачити себе в якості лідера сім'ї (за винятком чудернацьких суперечок про те, хто головніше – мама чи тато). Ви старші, ви приймаєте на себе відповідальність за сім'ю, і діти роблять те, що ви кажете. У певному сенсі, ця установка правильна. Звісно ж, існують ситуації, коли потрібен підхід «Роби-як-я-кажу-без-обговорень-і-негайно».

 

Але в сім'ї ви також лідер особливої команди, що має особливу мету – розвивати потенціал кожного члена команди до максимально можливого рівня. І способи досягнення цієї мети відрізняються в залежності від унікальних особистісних особливостей кожного. Неважливо, одна у вас дитина чи кілька, мудрий лідер прислухається до своєї команди й адаптує кожну задачу з урахуванням індивідуальних потреб і можливостей всіх її членів.

 

Це не означає відсутність контролю або дисципліни і не має на увазі брак поваги: усі члени команди повинні брати участь і нести свій тягар відповідальності. Просто це приклад того, як варто братися за справу, щоб діти досягали кращих результатів, повністю розкривались, не намагаючись докорінно змінити свою індивідуальність, свої природні сильні та слабкі сторони. Такий командний підхід ви з упевненістю можете використовувати у своїй родині.

 

Забудьте про корисний час

 

Часто буває так, що в сім'ях народжуються діти з невеликою різницею у віці – два-три роки. Коли народжується молодша дитина, матері доводиться присвячувати більшу частину свого часу їй. При цьому ще треба стежити за старшою дитиною, читати їй, ловити її по квартирі, годувати, купати, піднімати, коли вона падає, саджати на велосипед, грати з нею тощо. І все це найчастіше супроводжується грудним годуванням молодшої дитини. Іноді на допомогу приходять чоловік, родичі або няня.

 

При цьому мати не проводить стільки ж часу зі старшою дитиною, як раніше. Навіть якщо намагатися приділяти старшій дитині більше часу, коли, наприклад, молодша спить, це не замінює повноцінного спілкування. Можна годину веселитися, грати з дитиною, щось ліпити із пластиліну або будувати кубики, але вона, швидше за все, буде відчувати певний дискомфорт, щось натягнуте й неприродне відбуватиметься між матір'ю та дитиною.

 

У такому випадку замість «розписаних» занять проводьте вільний час з дитиною, займаючись звичайними справами. Купайте її, годуйте, укладайте спати. Ви помітите, що набагато легше знаходите спільну мову з дитиною саме за такими буденними повсякденними заняттями. Малюк буде добре й повноцінно спілкуватися з вами та виглядати при цьому щасливим і більш розслабленим. Іншими словами, перестаньте проводити з дитиною «корисний» час і переходьте просто до режиму реального часу.

 

Цінуйте важливість проміжних результатів так, як і всієї задачі в цілому

 

Ви можете бути вкрай роздратовані тим, що ваша шестирічна донька все ще не вміє користуватися ножем і виделкою, або що ваш дванадцятирічний син не може самостійно скласти шкільний рюкзак, не забувши при цьому половину потрібних йому речей. Іноді вам хочеться зірватися й накричати на своїх дітей за той безлад, який вони залишають після себе, за їхню нездатність подумати наперед або порозмовляти з дорослою людиною так, щоби при цьому не замикатись у собі.

 

Головне, що необхідно враховувати для вашої користі й користі дітей, це те, що у вас у розпорядженні є багато років, щоб підготувати їх до життя у великому світі. Коли ви зневірюєтеся, зробіть крок назад і помилуйтеся, як далеко ви просунулися у вихованні (принаймні, ви більше не годуєте вашу шестирічну доньку з ложечки), і як багато вам ще належить пройти (треба ще навчити її правильно користуватися столовим ножем).

 

Важливо задати правильний темп собі й дитині. Немає необхідності форсувати події та надто тиснути на неї, щоб вона стала повністю самостійною до шести-семи років, але, з іншого боку, не можна відправляти дитину у великий світ, не навчивши її користуватися пральною машиною або їсти у громадських місцях охайно та з гідністю. Тому найкраще, що ви можете зробити для своїх дітей, це зосередитись на досягненні найближчої мети, не випускаючи з поля зору кінцевий результат.

 

Вивчайте з дітьми значення та цінність грошей

 

Коли ваші діти нарешті подорослішають і покинуть дім, ви ж не хочете, щоб вони влазили в борги, ви також не хочете, щоб діти смітили грішми та витрачали їх даремно, коли є можливість заощадити й відкласти на щось справді цінне. Ви ж хочете, щоб діти відчували співчуття до інших людей, які мають менше, ніж вони, чи то друг з меншою зарплатою, чи дитина на іншому кінці світу, яка голодує. Тому дуже важливо вже зараз навчити дітей усвідомлювати значення грошей у нашому житті.

 

Давайте дітям трохи грошей, щоб вони засвоїли їх цінність

 

Звісно, догляд за дітьми і так потребує коштів. Проте давати дітям гроші – це норма. При цьому ви можете виділяти їм тільки те, що вони зароблять (це, звісно, досить жорстко, коли діти ще маленькі), але переважна більшість батьків дійсно дають своїм дітям деяку суму грошей у формі винагороди або в якій-небудь іншій формі. Так ми можемо навчити їх того, що гроші не приходять до нас самі, їх треба заробляти, доклавши певних зусиль.

 

Доведіть, що їсти корисні продукти можна з радістю

 

Якщо ви відчуваєте, що вам багато чого ще належить зробити для здорового способу життя своїх дітей, розбийте цю задачу на кілька етапів. Установіть собі часові рамки, наприклад: організація більш здорової дієти дитини до травня або розвиток звички проводити більше часу на повітрі до кінця літа. Не ставте перед собою нездійсненних завдань, дотримуйтеся чітко наміченого плану й робіть це разом з усією родиною.

 

Зміцнюйте сімейні узи

 

 

Якщо в сім'ї більше однієї дитини, ваше найважливіше завдання – докласти всіх зусиль, щоб між дітьми був дійсно міцний зв'язок на все життя. Які б не були хороші друзі, родина завжди цінніше й дорожче. Коли людина переживає важкі життєві ситуації, такі як розлучення, важку втрату, велике горе, вона потребує підтримки та розради членів своєї сім'ї. Коли ж усе добре й радісно, ми хочемо, щоб сім'я розділила наш успіх, і, якщо потрібно, заради рідної людини ми кидаємо все й летимо в іншу частину світу. Сім'я безцінна.

29.04.2020

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

ЯК ВИХОВАТИ ОСОБИСТІСТЬ

Щиро радійте кожному, навіть найменшому, успіху дитини. Хваліть конкретні вчинки дитини. Хваліть дитину на людях, а критикуйте наодинці. Хваліть за активність та ініціативність. Це розвиватиме впевненість дитини у собі та у власних силах.

Пам’ятайте, що негативна оцінка — ворог інтересу й творчості.

Ускладнюйте завдання поступово. Переходьте до наступного завдання лише за умови, що в дитини не виникло жодних труднощів під час виконання попереднього, простішого завдання.

Створюйте ситуації успіху, аби дитина відчула себе «творцем обставин», повірила в те, що може самостійно досягти високих результатів. Це формуватиме у неї стійкість в боротьбі з життєвими труднощами та інтерес до навчання, розвиватиме почуття власної гідності.

Виховуйте у дитини віру у власні сили, підбадьорюйте її, дайте зрозуміти, що завжди готові підтримати: «Добре зробив!», «Я впевнений, ти впораєшся!», «Молодець! Як гарно у тебе виходить. Твоя робота буде найліпшою!», «Ми тобою пишаємося».

Вірте в дитину. Оптимізм та віра батьків дають дитині почуття захищеності, підвищують її самооцінку, а страх чи сумніви — знижують.

Обирайте різноманітні види діяльності, в яких дитина могла б реалізувати власний потенціал, проявити себе з ліпшої сторони.

Виявляйте почуття щирої поваги й зацікавленості тим, що дитина робить самостійно.

Пропонуйте свою допомогу лише тоді, коли бачите метання дитини, відчуваєте, що вона потрапила в скрутне становище і не може розв’язати проблему.

Навчайте дитину бути відповідальною за свої вчинки.

Виховуйте наполегливість, цілеспрямованість, прагнення доводити справи до кінця.

Розвивайте комунікативні навички дитини, виховуйте доброзичливу, ввічливу й впевнену манеру спілкування.

 

Пам’ятайте, дитина — унікальна особистість. Цінуйте її індивідуальність, підтримуйте й розвивайте!

28.04.2020

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. ПОРАДИ ПСИХОЛОГА.

Нам батькам, зручно, коли дітей не чути при перегляді мультфільмів, ми можемо зайнятися своїми справами і не відволікатися. Але знайте , що не всі вони будуть корисними. Контролюйте те, що дивляться ваші діти і пам’ятайте- час проведений за гаджетами краде ваше спілкування з дитиною.

Вплив мультфільмів на психічний розвиток дітей

 

Мультики впливають на розвиток всіх сфер психіки. По-перше, через них дитина засвоює способи поведінки, алгоритми досягнення цілей. По-друге, мультфільми надзвичайно розвивають емоційну сферу, вони вчать бути у відносинах – дружити, любити, допомагати, відстоювати своє, ділитись… По-третє, вони дають великий пізнавальний ефект – через них дитина отримує знання про явища та предмети, розвиває мислення, пам’ять, увагу, сприймання та уяву.

А тепер скажемо кілька слів про вплив мультфільмів на здоров’я дітей. Відомо, що дуже динамічні сцени і кадри з яскравими спалахами негативно діють на психіку і нервову систему малюків. Дуже важливо не допускати безконтрольного перегляду дітьми анімаційної продукції. Так, як психіка у дітей найбільш нестійка, вони особливо сильно піддаються негативному впливу. Ті діти, які проводять біля телевізорів більшу частину часу, не вміють фільтрувати інформацію, вони звикли приймати за аксіому і не можуть захиститися від впливовості неякісних телепередач і мультфільмів. Одним з ефективних інструментів розвитку і виховання дитини є також анімація. При цьому час, який дитина проводить біля екрану телевізора не має перевищувати встановлених норм (за даними Вікових норм Всесвітньої організації охорони здоров’я ):

§  дошкільний вік (3-7 років) – не більше 30 хв.;

§  молодшим шкільний вік (7-10 років) – не більше 30 – 50 хв.;

§  старший шкільний вік (11-18 років) – 1 – 3 год.;

За великим рахунком, вплив мультфільмів позначається позитивно на розвиток дитини. Варто тільки серйозно і відповідально підходити до вибору переліку мультфільмів для перегляду малюкам.

Правильні мультфільми здатні:

§  стати хорошими помічниками у вихованні. У деяких персонажів діти переймають манери поведінки, їх вміння взаємодіяти з навколишнім світом. Деякі вчать доброті, щирості, поступливості і співпереживання. Вчать не здаватися, боротися зі злом і справлятися з усіма труднощами;

§  хороші мультфільми розвивають креативність дітей. При перегляді яскравих, неординарних картинок включається фантазія, нестандартне мислення і може бути початком творчості;

§  розвивати мову. Слухаючи грамотну та красиву мову героїв мультфільмів, діти поповнюють свій лексичний запас і можуть у хорошому сенсі здивувати батьків деякими висловлюваннями та афоризмами;

§  розвивати уяву, пам’ять і мислення дитини. Це відбувається в процесі сприйняття і аналізу того, що відбувається порівняння, встановлення логіки, послідовності подій, а також міркувань за підсумками переглянутого;

§  навчатися навколишньому світу, з їх допомогою дитина може навчитися рахувати, читати, говорити іноземною мовою, вивчати геометричні фігури, кольори і отримувати різні енциклопедичні знання.

Але, не дивлячись на те, що плюсів досить багато, звичайний перегляд може негативно позначитися на дитині. Тому, дитячі психологи часто говорять про те, що багато мультфільмів надають і негативний вплив на психіку дітей:

§  надмірна агресія персонажів та сцени насильства. Як правило, більшість головних героїв є агресивними і завдають шкоди своєму оточенню. Дуже часто діти наслідують головних героїв таких мультфільмів;

§  безкарність персонажів у мультфільмах. Негативні вчинки персонажів не караються, а в окремих випадках вони навіть демонструються як позитивні моменти. При цьому в дітей часто формується створений стереотип вседозволеності, який в майбутньому призводить до неприємних наслідків;

§  добро і зло практично не розділяються, між ними в мультфільмах не існує певної межі. Досить часто позитивні персонажі вчиняють негативні дії щоб досягти благих цілей;

§  жаргонні, нецензурні вирази. Навіть, на перший погляд, у позитивних мультиках часом проскакують такі вирази. Діти відразу запам’ятовують «цікаві» слова. Батьки говорять одне, а мультики показують, що лаятись можна, авторитет батьків при цьому може похитнутися.

Ніхто не буде заперечувати, що такі мультфільми, як: «Карлсон», «Крокодил Гена і Чебурашка», «Дядя Стьопа велетень», «Дядько Федір» герої з «Простоквашено» та інші були і залишаються комфортними для дитячої психіки, вони вчать їх доброму та прекрасному. Хоча сьогодні й вони піддаються критиці. Мультфільм «Крихітка Єнот» – повчає, що нетреба вороже ставитися до інших, а потрібно просто посміхнутись і тоді, як у пісні «Від посмішки похмурий день світліше…». Як щодо відомої усім фрази Кота Леопольда: «Друзі, давайте жити дружно!» – хіба може бути щось добріше?!

Пам’ятайте, що ні один мультфільм або передача не замінять живе людське спілкування.

 

 

27.04.2020

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

 

Як привчити малюка до порядку

1.Будьте прикладом для дитини! Це перше і найголовніше правило. Якщо ви намагаєтеся привчити  дитину до порядку, в першу чергу слідкуйте за порядком у своїх речах! ми не маємо права вимагати від  дитини те, що самі не виконуємо!

 

2.           Поясніть дитині, для чого потрібне прибирання. Часто діти самі навіть і не здогадуються , навіщо ми, дорослі, виконуємо певні дії. Тому варто закцентувати увагу дитини на чистоті, як на результаті. поясніть, що набагато зручніше пересуватися по кімнаті, коли іграшки на поличках, а не під ногами. Скажіть, що набагато швидше можна відшукати улюблену машинку, якщо вона лежить на своєму місці. Розкажіть, як вам приємно знаходитися в чистій кімнаті. Тоді малюк з більшим ентузіазмом займеться прибиранням!

 

3.           Зробіть прибирання веселою грою. Нам, дорослим, часто буває важко заставити себе зробити прибирання в квартирі! А ми хочемо, щоб дитина з радістю приступила до такого “веселого” завдання… Тому пригадаймо, що гра — це провідна діяльність в дитинстві, і використаймо це! Необхідно перетворити нудне прибирання іграшок в захоплюючий квест “віднайди всі машинки”, “де сховався лев”. Або влаштуйте змагання “хто швидше заповнить корзину”. Ввімкніть веселу музику, переодягніться у чарівників чи перетворіться у роботів і складайте речі в комод так, як робили би це вони!

 

4.           Постійність і послідовність — ваші помічники! Щоб прибирання іграшок, складання речей в шафу, миття своєї кружки після чаю стали звичними справами, про які не потрібно нагадувати, будьте послідовними у цих правилах і вимогах. Якщо з найменшого віку ви будете кожен день демонструвати дитині, як скласти іграшки перед сном, то з часом малюк почне це робити сам. крім того для нього це стане звичкою, своєрідним ритуалом, нормою повсякденного життя.

 

5.           дитині! Почніть разом, або нехай почне дитина, а ви допоможіть закінчити. Не слід одразу вимагати у дитини повної чистоти без вашої допомоги! Таким способом ви лише відіб’єте бажання!

 

6.           Ніколи не використовуйте прибирання в якості покарання. Тоді у дитини сформується ставлення до прибирання як до чогось негативного і неприємного! А тоді вам уже не так просто буде змусити навести порядок.

 

7.           Хваліть і заохочуйте дитину. акцентуйте увагу на стараннях і на чистоті, яка стала у кімнаті.

 

 

8.           Не перевантажуйте дитину прибиранням! Пам’ятайте, що до певного віку діти не знають поняття “треба”, “мушу”, вони роблять лише те, що цікаво і “хочу”. Тому зважайте на можливості і вміння дитини, на її зацікавленість. Але і не спускайте багато з рук. Пам’ятайте, що все має бути в міру.

24.04.2020

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

ЯК ПЕРЕЖИТИ КАРАНТИН І ЗАЛИШИТИСЬ СПОКІЙНИМИ БАТЬКАМИ?

Паніка – психічний стан людей — несвідомий, нестримний страх, викликаний небезпекою, що охоплює людину. Вірус – це загроза, і в умовах нестабільності, у тривозі за своє життя і здоров’я близьких, не рідко ми втрачаємо критичне мислення і впадаємо в панічні стани.

Що можна зробити, щоб уберегти себе та корисно і безпечно провести час вдома з дітьми, в умовах ізоляції у зв’язку із загрозою розповсюдження короновірусу?

Ось декілька порад.

1.    Обмежте контактилюдей в соцмережах, від яких ви отримуєте інформацію про карантин, його перебіг, актуальний стан. Оберіть для себе декілька авторитетних осіб чи джерел від яких іде суха, фактична інформація, без зайвого аналізу ситуації та особистісних оціночних суджень.

2.    Відслідковуйте свої почуття.Коли діти і батьки знаходяться в обмеженому просторі досить довгий час, закономірно що виникає дуже багато різноманітних ситуацій, на які ми так чи інакше реагуємо. Дуже важливо в цей момент зрозуміти які саме у вас почуття – страх, злість, тривога, лють, роздратування чи яке-небудь інше і відчути що саме їх викликало. Оскільки, може відбутись підміна почуттів, коли, наприклад, ви можете злитись на підвищення курсу валют і через це сильно накричати на дитину за розлитий чай. Намайгайтесь розмежовувати, які саме почуття і до кого чи чого, ви відчуваєте.

3.    Не замовчуйте власні переживання стосовно карантину.Діти все відчувають, вони розуміють, що є певне напруження і батьки стривожені. Необхідно спокійно пояснити дітям ситуацію простою та зрозумілою мовою, без зайвої паніки сказати про свої відчуття занепокоєння та тривоги і розповісти про елементарні правила особистої гігієни, які можуть захистити від вірусів (регулярно мити руки, не брати нічого брудного до рота, зайвий раз не цілуватися і не обійматися…). Для маленьких дітей ці правила можна перетворити на гру.

4.    Утворіть ритуали. Ізоляція – це свого роду криза, це зміна стабільності і звичайного режиму. Завдання для батьків в цей час організувати нові ритуали, які забезпечать стабільність дітям. Це можуть бути: фізична зарядка в певний час, телефонні та відео дзвінки з рідними, спільне приготування їжі, ігрові турніри з різноманітних настільних чи активних ігор.

5.    Організуйте дітям ігрову діяльність.Під час карантину можна пограти в різні навчальні ігри або розважальні.

6.    Створіть резервний список активностей та ігор з дітьми,в який можна глянути, коли буде здаватись, що зробили вже все що можливо.

7.    Підтримуйте свій ресурс.Насправді батьки легко можуть взаємодіяти зі своїми дітьми, якщо мають на це ресурс і є наповнені. І тут головне зрозуміти, що в даний період ізоляції не всі ваші дії повинні мати якийсь сенс. В звичайному ритмі ми звикли ставити перед собою певні завдання, виконувати їх і від цього отримувати енергію. Наразі ситуація змінилась – необхідно навчитись отримувати задоволення від процесу, а не від результату. Дозвольте собі робити щось без конкретної цілі. Спробуйте зрозуміти, що підходить більше для вас – перегляд фільмів, рукоділля, читання книг, онлайн-навчання, спорт вдома.

Ще один важливий момент стосовно внутрішнього ресурсу – не плануйте далеко наперед. Оскільки ситуація не зовсім стабільна, не ставте конкретних планів, щоб не розчаровуватися у випадку іх нереалізації.

Здоров’я всім і пам’ятайте – карантин скоро скінчиться!