01.04.2020

Вплив телебачення на дитину - предмет численних суперечок серед психологів і фахівців з розвитку дітей. Зокрема, суперечки виникають через те, наскільки серйозні наслідки в дитини викликає перегляд телевізійних програм і як довго дитині можна їх дивитися. Дискусії на цю тему тривають уже не один десяток років і залишаються актуальними й у наші дні.

Зрозуміло, стверджувати, що телебачення ніяк не впливає на дітей, не можна. Однак важко сказати, які конкретно телепрограми завдають дитині шкоди та в чому саме вона проявляється. Одні дослідники стверджують, що телебачення вчить людей насильства й жорстокості, робить дітей байдужими до страждань інших; інші вважають такі твердження безпідставними. Думки з приводу впливу телебачення на дітей серед дослідників і сьогодні відрізняються.

Перші результати

Перші дослідження психологів, присвячені впливу телебачення на дітей, були проведені ще в 40-ві роки ХХ століття, коли телебачення ще тільки набирало популярності. Дослідники прийшли до висновку, що телебачення сприяє згуртуванню сім'ї, оскільки всі її члени проводять більше часу за переглядом телепередач. У той же час серед переваг телебачення зазначалося те, що воно не замінює інші способи проведення дозвілля, наприклад, прогулянки й живе спілкування.

Ці висновки залишалися актуальними протягом декількох десятиліть. Згодом, коли телебачення стало популярним засобом проведення сімейного дозвілля, психологи замислилися над питаннями, чи не заважає воно спілкуванню між дітьми й батьками і чи не знижує успішність дитини в школі. Так дослідники вперше заговорили про шкідливий вплив телебачення на дітей.

Чи вчить телебачення жорстокості?

Дослідження американських психологів показали, що діти імітують поведінку людей, за якими вони спостерігають, особливо у випадках, якщо агресивні дії людини винагороджуються. Ця закономірність працює й тоді, коли дитина дивиться по телевізору фільми, у яких головний герой убиває або б'є негативного персонажа. Діти засвоюють агресивну поведінку, проявляють її в конфліктних ситуаціях.

Серед психологів, соціологів і дослідників у інших сферах немає єдиної думки з приводу того, чи викликає перегляд телевізійних програм насильницьку поведінку в дітей. Одні вважають, що спостереження за насильницькими діями по телевізору провокує жорстоку поведінку в дітей. Інші стверджують, що вона проявляється тільки в тих, хто за певних причин уже схильний до насильства. У результаті й ті, й інші схиляються до думки, що потрібно жорстко контролювати передачі, які дивиться дитина. Одні бачать у цьому завдання батьків, інші пропонують контролювати телевізійний контент на законодавчому рівні. Деякі дослідники звинувачують батьків у тому, що вони допускають, що діти так багато дивляться телевізор. Так чи інакше, дослідники сходяться на думці, що телебачення впливає на поведінку дитини, але при цьому не є єдиним чинником.

Телебачення й моральні цінності

Вплив телебачення на розвиток жорстокого поводження дитини - мабуть, найбільш гострий, але не єдиний предмет дискусій серед дослідників. Психологи стверджують, що телевізійні шоу прищеплюють дітям расові та гендерні стереотипи, демонструють їм перекручену картину світу, формують неправильні поняття про те, як влаштований світ і як поводяться люди.

У кількох дослідженнях було встановлено зв'язок між переглядом телепрограм і дефіцитом уваги в дітей. Крім того, багато батьків скаржаться на зміст телевізійних програм, стверджуючи, що навіть найбільш нешкідливі дитячі програми пропагують секс, алкоголізм, куріння - словом, усе те, що суперечить цінностям, які батьки намагаються прищепити дітям.

Вплив телебачення на фізіологію дитини

Слідом за психологами про шкоду телебачення говорять і дитячі лікарі. Вони стверджують, що чим більше дитина дивиться телевізор, тим менше вона проявляє фізичну активність. У сукупності з іншими шкідливими тенденціями (наприклад, великим споживанням фаст-фуду) це призводить до того, що діти все частіше стають схильні до надмірної ваги. Крім того, велика кількість часу, яку приділяють перегляду телепрограм, призводить до того, що члени сім'ї менше спілкуються між собою, а емоційний зв'язок між ними послаблюється.

Користь телебачення

Незважаючи на весь негативний вплив телебачення на дітей, деякі дослідники стверджують, що воно може мати й позитивний ефект. Наприклад, телевізійні програми часто використовуються в освітніх цілях: учителі використовують фрагменти телепередач для того, щоб урізноманітнити зміст уроків і зробити їх доступними для учнів з різними особливостями сприйняття. Крім того, інформаційні програми є для молодих людей джерелом знань про різні культури й політичну ситуацію у світі.

за матеріалами  сайту "Розвиток дитини"

31.03.2020

ОПИТУВАЛЬНИК для самостійного визначення батьками рівня готовності дитини до шкільного навчання

Шановні батьки!

Пропонуємо вам самостійно визначити, наскільки ваша дитина готова до вступу до шко­ли. Ваші відверті відповіді на запитання опитувальника допоможуть запобігти можливим проблемам на початковому етапі навчання дитини у школі.

Звертаємо вашу увагу на те, що всі перераховані знання та вміння є не обов'язковими, а лише бажаними.

Пам'ятайте: дитина не має володіти всіма без винятку переліченими харак­теристиками та навичками. Окрім відповідей «так» або «ні», на запитання опитувальника можна відповідати «за­вжди», «інколи», «часто», «зрідка», «ніколи».

Побутовий досвід дитини:

-     Чи доводилося дитині супроводжувати вас на пошту, у банк?

 -     Чи їздили ви разом з нею громадським транспортом?

-     Чи виявляє дитина сталий інтерес до якої-небудь діяльності, чи має хобі?

 -     Чи маєте ви змогу регулярно читати дитині книжки чи розповідати історії? Чи уважно й залюбки вона слухає, коли ви читаєте їй уголос?

 -     Чи виникає у дитини бажання переглядати книжки самостійно? Чи проявляє вона ін­терес до читання?

 -     Чи запитує дитина, що означають ті чи ті слова?

 -  Чи орієнтується дитина в основних просторових поняттях (правий-лівий, зверху-зни­зу), чи розрізняє величини (великий-малий, довгий-короткий тощо)

-   Чи розуміє дитина найпростіші принципи класифікації, наприклад: знайти серед кількох картинок одну «зайву» або назвати речі, які можуть котитися і які не можуть тощо?

 -     Чи може дитина втримати в пам'яті й виконати, принаймні, три вказівки?

-     Чи може дитина назвати більшість літер абетки?

-     Чи бере дитина участь в іграх інших дітей, чи ділиться з ними іграшками?

-     Чи дотримується вона черги, коли цього потребує ситуація?

-     Чи здатна дитина слухати інших, не перебиваючи?

 -     Чи може дотримуватися загальних правил у грі з іншими дітьми?

-     Чи може дитина назвати основні предмети, які її оточують?

-     Чи легко дитині відповідати на запитання дорослих?

 -     Чи може дитина пояснити призначення побутових речей,  як-от: пилосос, лійка, стіл тощо? -     Чи може дитина пояснити, де розміщено певні предмети: над столом, за стільцем, на підлозі, біля стіни тощо?

-     Чи може дитина розповісти історію, описати випадок, що стався з нею?

 -     Чи чітко дитина вимовляє слова, звуки?

-     Чи вміє дитина утворювати різні граматичні форми слів?

 -     Чи здатна дитина брати участь у спільній розмові, розігрувати які-небудь ситуації?

Емоційний розвиток:

-     Чи весела дитина (удома та в колі товаришів]?

-     Чи сформувався в дитини образ себе як людини, яка багато чого може?

 -     Чи легко дитині підлаштуватися до змін у звичному розпорядку дня, «переключати­ся» з одного завдання на інше?

-     Чи здатна дитина працювати самостійно, змагатися у виконанні завдань з іншими ді­тьми?

 -     Чи бадьора та зацікавлена дитина?

Фізичний розвиток:

-     Чи добре дитина чує?

 -     Чи добре вона бачить? Пам'ятайте, що навіть незначне, вчасно не скореговане зниження зору в дитини може стати причиною невстигання в навчанні, а надалі - при­звести до зниження самооцінки, проблем у поведінці.

-     Чи здатна дитина посидіти спокійно впродовж певного часу?

-     Чи розвинена в дитини координація моторних навичок? Наприклад, чи може вона вільно гратися м'ячем, стрибати, спускатися та підніматися сходами? За потреби про­консультуйтеся у дитячого невролога.

 -     Чи здорова, активна та бадьора дитина?

Слухове та зорове сприймання:

 -     Чи здатна дитина розпізнавати слова, які починаються з різних звуків, як-от: ліс-ніс, мак-лак?

 -     Чи може дитина повторити за дорослим декілька слів або цифр?

-     Чи здатна дитина переказати історію, зберігши основну думку і послідовність подій?

 -     Чи здатна дитина розкласти по порядку (в логічній послідовності) серію з чотирьох рисунків?

 -     Чи розуміє дитина, що читати правильно зліва направо?

-     Чи може дитина ідентифікувати схожі та несхожі форми? Наприклад, знайти картинку, яка не схожа на інші?

-     Чи може дитина зорово розрізняти букви й короткі слова, наприклад: [б]-[п], сум-шум, лоб-рот, кіт-лід?

Загальна та психологічна готовність до вступу в школу. Чи вміє дитина:

 -     Пояснити за допомогою слів, а не показуючи пальцем, що вона хоче?

-     Розмовляти зв'язно, наприклад, «покажи мені...», «поясни, як...»?

 -     Розуміти зміст того, про що їй читають?

-     Чітко вимовляти своє ім'я, прізвище? Чи пам'ятає свою домашню адресу?

-     Писати олівцем чи восковою крейдою на папері?

-     Користуватися фарбами, пластиліном, кольоровими олівцями, фломастерами?

 -     Вирізати ножицями з тупими кінцями, до того ж рівно і не поранившись?

-     Слухати й виконувати отримані вказівки?

-     Уважно слухати, коли хтось із нею розмовляє?

-     Зосередитися мінімум на десять хвилин, щоб виконати отримане завдання?

-     Захоплено слухати, коли їй читають уголос або розповідають історії?

-     Позитивно оцінювати себе: я - людина, яка багато чого може?

-     «Підлаштовуватися», коли дорослі змінюють тему розмови?

-     Виявляти інтерес до предметів та явищ, які її оточують?

 -     Добре ладнати з іншими дітьми, без значних конфліктів і образ?

Ваші взаємини з дитиною, ваша роль у підготовці її до навчання (важливо відповідати чесно):

-     Чи подобається вам ваша дитина?

-     Чи дивитеся ви на дитину, коли вона з вами розмовляє?

 -     Чи справді ви слухаєте те, про що дитина говорить?

-     Чи намагаєтеся ви викликати в дитини відчуття значимості того, про що вона го­ворить?

-     Чи виправляєте ви вимову дитини?

-     Чи дозволяєте ви дитині припускатися помилок?

-     Чи хвалите ви дитину, чи обіймаєте її?

 -     Чи говорите дитині про свої почуття?

-     Чи ви смієтеся, жартуєте разом із нею?

 -     Чи щодня ви відводите час для читання дитині книжок і для бесід із нею?

-     Чи граєте ви з дитиною в ігри?

-     Чи підтримуєте ви захоплення та інтереси дитини?

-     Чи є у дитини хоча б одна-дві власні книжки?

-     Чи є у дитини вдома власна кімната чи особливе місце - «особиста територія»?

 -     Чи намагаєтеся ви показати дитині приклад, читаючи газети, журнали, книжки, вияв­ляючи інтерес до навколишніх подіями?

-     Чи обговорюєте ви з дитиною і з усією родиною щось цікаве з прочитаного або почу­того вами?

 -     Чи намагаєтеся ви сказати все за дитину, перш ніж вона сама встигне відкрити рота: наприклад, у магазині, на прийомі у лікаря або в інших ситуаціях?

-     Чи дивитеся ви телевізор разом із дитиною?

 -     Чи ставите ви дитині запитання за змістом побаченого по телевізору?

-     Чи обмежуєте ви перегляд дитиною телевізора, користування комп'ютером, планше­том тощо?

-     Чи намагаєтеся ходити з дитиною на звичайні, «безцільні» прогулянки?

 -     Чи були ви з дитиною в зоопарку, у театрі, у музеї? Чи збираєтеся піти куди-небудь із нею найближчим часом?


                                                                                                       Дякуємо!

27.03.2020

     Як організувати дозвілля дитини під час карантину

   (консультація  для  батьків)

Зараз  у  нас  триває  карантин. Зачинені всі освітні  заклади і, як  наслідок, батьки вимушені  теж  залишатися вдома. Як же  батькам  організувати  день, щоб діти мали можливість і  розважатися , і розвиватися? Дитині дошкільного  віку, на відміну  від школяра, потрібно допомогти організувати власну діяльність.

     Насамперед дорослі мають  організувати свій день так, щоб якнайменше  змінити  розпорядок  дня  дитини від  розпорядку дня в  дитячому закладі. Адже  карантин закінчиться, і  діти  повернуться до  звичного розміреного  життя  садочка. І краще, щоб  малюку не прийшлося  занову  до нього привчатися. Батькам потрібно розуміти, що  змінилося тільки  місце перебування  більшої  частини  дня дитини, а її діяльність  повинна  і надалі бути  такою, як і була( по можливості) , або трішки  змінена. Психологи  радять   написати на аркуші паперу або на стікерах докладний розпорядок дня і повісити його так, щоб дитина постійно його бачила. Важливо, щоб у неї були чіткі очікування з приводу того, що буде відбуватися протягом дня - коли буде час для ігор, читання і відпочинку.

День повинен починатися  з  гігієнічних  процедур,  ранкової  гімнастики,  сніданку. Протягом  дня  батьки( або інші  дорослі, які  будуть знаходитися з  дитиною  вдома) повинні  організувати  навчальну,  ігрову, самостійну  діяльність  дитини. Якщо це  дитина старшого  дошкільного  віку,  то  вона  більш  самостійна і  тому  контролювати  самостійну  діяльність  не обов’язково, а  з малюкам  молодшого  дошкільного  віку  потрібна  допомога. Навчальну  діяльність  можна організувати як до обіду,  так  і  після  денного  сну (денний  сон  теж  бажано  не  відміняти).  Програму,  за  якою  працюють в  дитячому  садочку  можна  знайти  на  сайті МОН  або  проконсультуватися   з  вихователями, в  програмі  чітко  вказані   вікові  особливості  відповідного   віку  та   знання   з  кожної  освітньої  лінії,  які  повинна   отримати  дитина,  відповідно  до  вікової категорії.   Цим  самим  батьки  можуть зорієнтуватися на  те,  що  вже  знає  їхня  дитина  і  чому  її  ще  потрібно  навчити. Так,  це   може  бути  складно, бо  існують  різні  форми  та    методи  роботи  з  дошкільнятами. Але  не  обов’язково  в  домашніх  умовах  дотримуватися  всього  цього.  Головне  - в  доступній  для  дитини  формі  пояснити  матеріал,  дати  змогу  закріпити  в  практичних  вправах (якщо  це  необхідно), бажано  використовувати  наочний  матеріал,  щоб  дитина  краще  змогла  зрозуміти  те,  що  їй  пояснюють.   На  практиці  в  садочках  використовують  дидактичний  матеріал,  роздатковий,  відео  та  аудіо записи. В  наш  час інформаційних  технологій  зробити  це  нескладно.  З  підручного  матеріалу  можна  виготовити   наочність (  матеріал  для  лічби, геометричні  фігури, цифри, літери  тощо).

Яку діяльність запропонувати дошкільнику  протягом  дня.

Ігрова

Гра завжди  зацікавлює  дитину.  Ігрова діяльність сприяє  розвитку в дитини навичок,   умінь, необхідних для самообслуговування й надання допомоги дорослим.  У  сюжетно-рольових іграх дитина   відтворює  та   моделює   прибирання, прання, одягання, прийому їжі, одягання й роздягання  на  прикладі  ляльки  чи  іншої  іграшки. 

Трудова

У  малят є бажання самостійно виконувати деякі трудові  доручення  — мити посуд, накривати на стіл, підмітати. Тому  дитині   слід давати посильні трудові доручення.

Художньо-продуктивна

 Малювання,  ліплення,  аплікація,  конструювання -  це  те,  що ,  напевно, подобається  робити  дитини  найбільше.  У  цих  видах художньо-продуктивної діяльності  малюк  має  змогу  втілити  свої  задуми  та реалізувати  творчі  здібності, незалежно  від  дорослого.

  Важливо ще  й  те,  що  батьки  повинні  контролювати    перебування  дитини  перед  комп’ютером  чи  планшетом.  Потрібно   організувати  перебування  на  свіжому  повітрі.

  Дитині   корисно  буде  послухати  казку,  оповідання,  вивчити  вірш,  переказати  прочитаний  твір.  Це  можна  зробити  за  допомогою  запитань,  малюнків. Цікава  форма  роботи – складання  казки,  можливо  її  героями  будуть  нереальні  фантастичні  створіння  і  нехай  дитина  дає  волю  своїм  фантазіям,  а  дорослий  занотовує  казку  і  складає  в  скарбничку ( можливо  це  не  останній  карантин  вашої  дитини  і  таких  творів  буде  ще  багато).

  Зараз  є   багато  цікавих  настільних  ігор,  які   розвивають  логічне  мислення, пам’ять,увагу – і  це  теж  буде  цікавим  заняттям  для  дітей.

  Ще  одним   цікавим  заняттям  для  дитини  буде  дослідницька  діяльність. Можна з  дитиною  провести  досліди,  ознайомитися  з властивостями   деяких  матеріалів.

  Можна  організувати  тематичні  домашні  вечірки  або  недільники (запросити двоє – троє  друзів), підготувати  сценарій, костюми, декорації, конкурси, призи.

Деякий  час можна приділити перегляду  мультфільмів та  розвиваючих і  пізнавальних відео на   YouTube  каналі.

       Не  ізолюйте  дитину  від суспільства. Підтримуйте  контакт з  друзями  та  близькими. Дитина    може  спілкуватися з друзями   та  близькими , яких ви не можете відвідати особисто, використовуйте  відеочати.

Перелік  дитячих  сайтів на  допомогу  батькам: 

https://sashkaua.ucoz.ua/ «Вірші», «Казки» та «Оповідання» ви маєте можливість
почитати вірші, казки та оповідання для дітей різних авторів.
http://posnayko.com.ua/ Журнал "Пізнайко": вірші, казки, творчість.
https://www.solnet.ee/ Розвиваючі, навчальні ігри для самих маленьких та ще багато
цікавого і для батьків.
http://edugames.rozumniki.ua/ навчальні програми для дошкільнят та дітей молодшого
шкільного віку з інтерактивними вправами, веселими анімованими персонажами,
яскравими сюжетами та звуковим супроводом
https://childdevelop.com.ua/ завдання на логічне мислення, підготовка руки до письма
тощо
http://detsky-mir.com/ завдання для дітей різного віку, аудио книги, підготовка до
школи, творчість
http://www.raskraska.com/ Раскраски для детей - бесплатно распечатать, скачать,
раскрасить онлайн

18.03.2020

Рекомендації для батьків щодо прилучення дітей раннього та молодшого дошкільного віку до читання

Більшість фахівців сходяться в думці, що вчити дитину читати ліпше тоді, коли вона буде готовою до цього. А от почати виховувати у малюка любов до читання можна і потрібно з наймолодшого віку. Пропонуємо вашій увазі деякі способи прилучення дітей до читання.

Насамперед, правильно вибирайте книжки для вашої дитини. У книжці мають бути, яскраві, чіткі, реалістичні і веселі картинки, а текст - короткий і простий. Більшість малюків люблять вірші, адже ритм віршованого мовлення заворожує їх, навіть якщо вони ще не розуміють зміст. Але вже після року можна починати читати дитині короткі казки й оповідання.

Найкращим варіантом для дітей раннього віку є картонні книжки, бажано досить великого розміру, надійно зшиті. Такі книжки можна сміливо довірити малюку, не боячись, що він їх швидко розірве. Картонні книжки малюк може «читати» самостійно. Будьте наполегливими і терплячими. Наші діти - непосиди. Тому попервах, коли ви почнете читати своїй дитині книжку, будьте готовими до того, що вона швидко стомиться слухати і намагатиметься переключитися на іншу діяльність. Але ваша наполегливість, а також терпіння принесуть позитивні результати.

Зробіть читання обов'язковим пунктом у розпорядку дня вашої дитини. Найкраще відвести для читання час після купання перед сном. Навіть якщо ви прочитаєте малюку всього кілька сторінок, а він у цей час відволікатиметься або цікавитиметься чимось іншим, то однаково читання перетвориться у дбайливо дотримуваний ритуал. Цей ритуал слід продовжувати і після того, як дитина підросте і навчиться читати самостійно.

Не змушуйте малюка приділяти увагу твору, який ви йому читаєте, інакше читання із задоволення перетвориться на нудний обов'язок, а згодом і зовсім може викликати відразу.

Зацікавлюйте дитину. Ви найкраще знаєте, що цікавить вашого малюка. Саме тому зовсім не обов'язково читати все так, як написано у книжці. Виявляйте трохи фантазії, щоб зацікавити дитину. Зробіть так, щоб вона слухала вас із задоволенням. Допускається все: скорочувати довгі фрази; міняти складні слова на прості; змінювати сюжет; переключати увагу дитини на картинки, якщо дитина втратила інтерес до твору. Скажімо: «Подивися, яка велика собачка. Вона говорить: «гав-гав». А ось дівчинка з м'ячиком грається...»

Залучайте дитину до процесу читання. Уже на ранніх стадіях дитина може проявляти активність - знаходити на ілюстраціях персонажів і різні предмети. Завдання дорослих - ставити дитині запитання, скажімо: «Де дівчинка?», «Де хатинка?». Потім малюк може вставляти пропущені вами «ненароком» слова у добре знайомих йому віршах і казках.

Перед читанням нової книжки зверніть увагу вашої дитини на персонажів і предмети, з якими малюк ще не зустрічався. Перед повторним читанням попросіть, щоб дитина показала вам їх на ілюстраціях. Якщо вона не запам'ятала, знову повторіть, поясніть, хто це або що це. Зі старшими дітьми, які вже вміють добре розмовляти, можна обговорити сюжет, запитати їх про те, що може статися з героями далі.

Діти дуже люблять книжки-сюрпризи. Вони здатні дуже зацікавити малюка, проте швидко псуються - рвуться. Саме тому читати їх ліпше з мамою чи татком. Відкидні клапани, рельєфні зображення, додаткові фігурки спонукають малюка до активної участі у процесі читання.

Не розтягуйте сюжет. Будьте чіткими і лаконічними. Діти не здатні довгий час концентрувати свою увагу, вони швидко стомлюються і починають відволікатися. Тому варто надати перевагу коротким текстам і нетривалому читанню. Щойно ви помітите, що дитина втратила інтерес, варто негайно перервати процес читання.

Читайте виразно. Монотонне читання не здатне зацікавити нікого. Воно змусить нудьгувати навіть дорослу людину. Дитина ж живе емоціями, тому і читати для неї слід емоційно, виразно, змінюючи інтонацію, вимовляючи фрази різними голосами. Якщо говорить мишка - пищіть, якщо кіт - мурчіть, якщо дід - промовляйте басом. Це не лише зробить читання для малюка цікавим, а й допоможе йому ліпше зрозуміти сюжет.

Малюки люблять, коли їм читають вже знайомі твори, і можуть із задоволенням слухати ту саму казку незліченну кількість разів. І не дивуйтеся, якщо незабаром ваша дитина дослівно повторить той або той текст, особливо це стосується невеличких віршів. Під час читання створіть затишну обстановку. Облюбуйте зручне крісло або виділіть будь-яке інше місце для читання. Досвід свідчить, що діти, які слухали читання книжок, зручно влаштувавшись на колінах у мами, тата, бабусі чи дідуся, надалі і самі люблять читати.

Будьте для дитини гарним прикладом. Важко домогтися від дитини любові до читання, якщо самі ви ніколи не берете книжки до рук. Адже для дітей поведінка батьків є прикладом для наслідування. Добре, якщо дитина бачитиме, що ви самі із задоволенням читаєте. Добре, якщо у домашній бібліотеці є «мамині»  і «таткові» книжки.

За матеріалом Ольги Мироненко,

директора закладу дошкільної освіти № 282, м. Київ,

ж. «Вихователь-методист дошкільного закладу»

Консультація для батьків                                                                                                                                                                      12.12.2018

Що розказати дітям про  Святого Миколая і Санта Клауса?

Надходить Новий рік, і мільйони дітей у всьому світі з нетерпінням очікують подарунків.

Комусь їх принесе дід Мороз, комусь — Санта Клаус, а іншим діткам — Святий Миколай. А чи знаєш ти, хто вони, чи віриш, що вони справді існують?

Легенда. Колись дуже давно, 1600 років тому, в стародавній країні Лікії на березі Егейського моря жив священник Миколай. Він був дуже доброю, лагідною людиною, допомагав бідним. Особливо він любив дітей і завжди робив їм подарунки.

Коли єпископ Миколай помер, люди в пам’ять про нього почали робити дітям подарунки у день народження Миколая і казали, що їх передав Святий Миколай. День народ­ження Святого Миколая був взимку, саме перед Різдвом, і подарунки стали готувати до свята. Святий Миколай відтоді став улюбленим різдвяним дідусем. А хто ж такий Санта Клаус? Це і є в перекладі Святий Миколай: «санта» означає святий, а «Клаус» — від «Миколаус», Миколай.

Давні слов’яни колись вірили, що насилає сніг і холод, а також сковує взимку кригою ріки Мороз — могутній діду­ган з довгою сивою бородою.

Живе дід Мороз у лісі в крижаній хатинці разом із ма­ленькою онучкою Снігуронькою. Злих людей, які приходять у ліс, дід Мороз карає, навіть може заморозити, а слухня­ним дітям приносить до свята подарунки.

 ЛАПЛАНДІЯ — таємнича засніжена країна, змалку знайома всім з казок і ле­генд. Саме тут і живе Санта Клаус.

Потрапити в Лапландію непросто. Спочатку треба літаком із Києва прилетіти в місто Хельсінки — столицю Фінляндії.

З Хельсінки теж літаком дістатися в Лапландію, в містечко Рованіємі, тут офіційний аеропорт Санта Клауса.

Щоб потрапити в селище Санта Клауса від Рованіємі можна їхати авто­бусом або машиною, але най­краще снігоходом, або у сан­ках, запряжених оленями чи собаками.

     Селище, де розташова­но офіс Санта Клауса, — каз­кове. У красивому казково­му будиночку, де розташо­вано офіс Санта Клауса, гостей зустрічають привітні гно­ми.  Вони записуються  у  величезній  красивій  книзі реєстрації гостей.

     В селищі затишні будиночки, де влаштовані крамнички з сувенірами та іграшками, ігрові майданчи­ки, кафе. На вуличках ходять великі каз­кові іграшки-звірята: лисиці, зайці, білоч­ки і оленятко Лапі.

     Вони співають, танцюють і граються з дітьми. Навкруги стоять велетенські засніжені ялини, які дуже красиво підсвічені різнокольоровими ліхтарями.

Справжнє захоплення викликає Санта-парк. Ця чарівна країна казок розташована у скелі, під землею. Тут чудова різдвяна карусель, ігрові май­данчики і невелика залізниця. Гості сідають у красиві санки й їдуть мандрувати.

Скрізь їх вітають сніговики, крижані дракони й чудовиська-охоронці Снігової королеви, гноми, ляльки, звірята та герої різних казок.

Неподалік    від    селища    знаходиться  найпівнічніший в Європі зоопарк Ранца, де просто в лісі, на волі живуть звірі, які водяться в північних широтах. Дуже цікаво за ними спостерігати.

Замок Мурр-Мурр — це музей іграшки. Тут зібрано тисячі ляльок і різних іграшок   з   усього   світу.   Це   подарунки,   вдячні   діти    надіслали   Санта   Клаусу. Найбільше тут ведмедиків, вони сидять у кімнаті—ведмежій школі. Ведмедики різних кольо­рів, малесенькі й великі, а найбільший чорний вед­мідь — пан учитель, зрос­том як доросла людина.

Консультація для батьків                                                                                                                                                                      15.10.2018

Правила поведінки батьків на дитячому ранку

Дні проведення ранків в дитячому саду - завжди особливі! Передсвяткова суєта, хвилювання. Діти бачать і відчувають, що все «не як завжди» - багато людей «сторонніх»: батьки, родичі, гості. Співробітники дитсадка - вихователі, помічники вихователів, фахівці, весь персонал - хоча і самі, звичайно ж, хвилюються, намагаються створити для дітей спокійну обстановку. Як поводяться при цьому гості? По різному…

Іноді затримуються з костюмами, а дитина в очікуванні дуже переживає, навіть плаче, і, хоча співробітники закладу намагаються заспокоїти бідолаху, його настрій зіпсовано, та й на загальному настрої всієї групи це відбивається. А іноді, батьки зовсім не переймаються вбранням для своїх дітей. І дитина відчуває себе обділеною, розуміючи, що вона дуже відрізняється від одногрупників, змушена йти на свято в буденних шортах або платті і в повсякденних сандалях, а не в придатних для такого випадку туфлях чи босоніжках. Не сумнівайтеся, вбрані з любов'ю діти в «ах, яких красивих!» костюмах не забудуть голосно порівняти себе з тим, хто «не гарний». І мова тут йде не про дорожнечу нарядів, а про їх особливе призначення, яке покликане дати дитині зовнішнє, а разом з тим і внутрішнє відчуття свята! Це ж відчуття виникає у дітей і тоді, коли вони бачать, що і дорослі виглядають відповідно. Так! Так! Гості, що приходять на свято, теж повинні виглядати святково! Так само, як ми виглядаємо на своїх «дорослих» святах і навіть краще! Жінкам рекомендуються нарядні сукні, всім - вихідне змінне взуття, в усьому охайний і приємний вигляд.

Що ще можна помітити перед ранком? Наприклад, мама занадто шумно спілкується зі своєю дитиною, вбираючи її і не звертаючи уваги на те, що вони не одні в групі.

Непристойно також спізнюватися на ранок і входити в зал вже після його початку ... Втім, це вже звичайні для будь-якої  культурної  людини правила, про які варто пам'ятати. А є правила поведінки дорослих саме на дитячому ранку. Давайте згадаємо і про них.

1. До кожної дитини запрошується тільки один гість.   

2. Зовнішній вигляд гостей повинен бути святковим і охайним. Верхній одяг знятий і залишений в груповий кімнаті. Якщо з якоїсь причини немає змінного взуття, на вуличне взуття повинні бути одягнені бахіли, але не можна бути зовсім без взуття.

3. Під час проведення дитячого ранку забороняється користуватися стільниковими телефонами.

4. Фото і відео зйомка може проводитися з дозволу музичного керівника і адміністрації дитячого закладу і тільки сидячи, зі свого місця. Взагалі-то, найправильнішим є варіант, коли батьки заздалегідь домовляються і запрошують для зйомки фахівця - фотографа або оператора, а потім тиражують фото і відео для всіх. Це ідеально ще й тому, що діти бачать захоплюючі очі рідних людей, а не безпристрасні «зіниці» камер. Та й руки вільні для оплесків, які є для дітей головною нагородою за їх старання порадувати гостей своїм виступом.

5. Не можна відволікати дитину розмовами і вигуками з місця. Тим більше, не можна переміщатися по залу, категорично забороняється самовільно підходити до своєї дитини, зривати його з місця, втручатися в хід ранку.

6. Не бажано присутність на святі серед гостей дітей більш молодшого віку.

7. На прохання музичного керівника і вихователя батьки можуть брати участь в проведенні дитячого ранку (заспівати разом з дітьми пісню, станцювати з дитиною, пограти, розповісти разом з дитиною гумореску або вірш і навіть зіграти роль).

За матеріалами газети "Дошкілля.UA"