Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №45 "Теремок" Черкаської міської ради

Сторінка практичного психолога

Практичний психолог

Дяченко Валентина Миколаївна, спеціаліст першої категорії

Психолог допоможе Вам у спілкуванні з дитиною, розкриє нові грані характеру малюка, допоможе йому стати впевненішим, товариським і життєрадісним.

На консультації у психолога ви завжди знайдете:

- увагу;

- конфіденційність;

- необхідну допомогу та підтримку

Психолог не дає конкретних порад, не оцінює «правильно - неправильно», «добре - погано». Психолог використовує свої знання, навички, практичний досвід, щоб допомогти Вам побачити та усвідомити причини своїх проблем та шляхи їх вирішення.

03.02.2023

Війна та маленькі серця: як діти різного віку реагують на стрес

Українському народові важко було навіть уявити війну. Це складно усвідомити та пережити дорослим, а що ж відчувають діти?

Діти від 0 до 3 років

У такому віці діти сильно відчувають дратівливість. Вони можуть плакати, виявляти агресивну поведінку.

Малеча боїться невідомих звуків, крику та потребує фізичної близькості своїх батьків. Щоб допомогти їм почуватися краще, будь з дитиною у тактильному контакті.

Від 4 до 6 років

Багато хто з дітей відчуває безсилля та безпорадність. У дітей з’являється страх розлуки. Тому у своїх іграх вони можуть відображати ті реакції, які відчувають.

Діти такого віку можуть відмовлятися визнавати ситуацію війни, заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та навіть дорослими. Щоб допомогти дитині, ти можеш заспокоювати її та говорити, що ви у безпеці.

Не забувай і про старших дітей. Вони потребують уваги та допомоги у стресових ситуаціях не менше за малечу.

Діти від 7 до 10 років

Діти такого віку можуть відчувати провину, безсилля, фантазії та злість. Вони у своїй уяві можуть бути “рятувальниками” або бути “зацикленими” на тяжких подіях.

У дітей від 7 до 10 років є страх втрати: батьків, дому, іграшок тощо. Щоб заспокоїти дитину, обговорюй те, що тривожить, та будь у безпеці.

Пам’ятайте, ми маємо протистояти ворогові. Щоб бути в силах це робити, не забувайте про себе та дітей. Всім потрібна підтримка.

09.10.2022

40 ігор у темряві. Для відновлення відчуття безпеки, близькості та запобігання травматизації (за матеріалами Світлани Ройз)

Страх темряви – це, з одного боку, віковий страх у дітей. З іншого – один із наслідків хронічного стресу та травматизації. Для того, щоб підтримати дитину, щоб не допустити загострення її стану – ми можемо запропонувати ігри. Гра – найпростіший спосіб трансформувати напругу.

Важливо пам’ятати:

· коли один канал сприйняття депривований, в стані перезбудження чи неактивний, інші в більшому навантаженні та чутливості;

· якщо ми переживаємо складний досвід і при цьому дієві, відчуваємо близькість – у нас залишається відчуття сили.

Ідеї ігор у темряві для дітей різного віку

Аудіальні ігри та ігри зі словами:

1. Співати хором;

2. Грати на музичних інструментах;

3. Грати на уявних музичних інструментах. Видавати звуки, наче стукаємо в литаври, б’ємо в барабани, граємо на скрипці;

4. «Тарабарська мова». Говорити один з одним «тарабарською мовою», тобто вигаданою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що говорить кожен;

5. Разом промовляти скоромовки;

6. Грати в «білі вихваляйки». Як-от, кричати: «А я…!!!» і розповідати про те, що насправді вміємо та що вдалося;

7. «Alias». Вгадувати слово за описом. Однак важливо не називати саме слово;

8. Розповідати історії на задану тему;

9. Розповідати щось, аби вкластися в одну хвилину;

10. «Голоси тварин». Хтось видає звук — інші вгадують. Хто вгадав перший, стає ведучим;

11. Гра в слова. Наступний гравець називає слово на останню букву слова попереднього гравця;

12. «На щастя, на жаль». Хтось вигадує ситуацію, а гравці по черзі пропонують продовження, починаючи зі слів «на жаль», а наступний гравець — «на щастя»;

13. «Спотворений телефон». Пошепки передавати слово один одному. Наприкінці дізнаємося, що почув останній гравець;

14. «Казка». Скласти казку, коли кожен говорить по реченню;

15. «Навспак». Говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, «чайник» — «кинйач», «стіна» — «анітс»;

16. «Я загадав». Розказати про загадане слово, не називаючи його. Наприклад, «Я загадав — білий, холодний, скрипить під ногами, тане…»;

17. Загадати предмет. Усі інші мають його вгадати, ставлячи запитання, на які ведучий може відповісти лише «так» чи «ні»;

18. Рима. Назвати чотири (або два) випадкових слова, до яких треба віднайти риму або вигадати вірш на 4 рядки;

19. «Буква». Назвати слова тільки на задану букву. Варіант для дорослих: назвати слова на загадану букву, які можна покласти в трилітрову банку;

20. Шукаємо схожість. Назвати два випадкових слова, а інші мають відгадати, чим вони можуть бути схожі.

21. «Чарівна мова». Для дітей, які вчаться розбирати слова на склади, можна говорити слова, додаючи додатковий склад «жи», «ма», чи «хрю»4

22. «Дурниці». Вигадувати початок речення, до якого потрібно придумати абсолютно «пришелепкувате» й нереальне продовження;

23. Знайти асоціації. Один гравець називає слово, наступний — свою асоціацію до цього слова. Дітям можна пояснити так: «Перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово»;

24. «Це слово вміє…». Описати слово його «вміннями»;

25. «Слово, якого немає». Вигадувати слова, яких не існує та що вони могли б означати мовою іншопланетян.

Важливо торкатися до дитини, тільки попереджуючи її та коли отримаєте дозвіл. Пам’ятайте, що в темряві відчуття доторків буде сприйматися посилено.

Для контакту із тілом можуть бути потрібні пледи, щоби накритися і відчувати більшу безпеку, льодяники, які можна розсмоктувати, щоби відчувати смак, жувальні гумки, вода, а також іграшки, які можна стискати в руках, «поп-іти».

Тілесні ігри можуть бути такі:

1. «Азбука Морзе». Передавати прості слова доторками. Однак заздалегідь треба вивчити кілька літер;

2. «Круг любові». Взятися за руки, гравці мають обережно стиснути долоню тому, хто сидить за ними за годинниковою стрілкою;

3. «Чарівні доторки». Уявити, що тіло — це музичний інструмент. І кожна частина тіла виконує певний звук. Тоді торкатися до дитини долонею, щоби вона співала, мугикала, кукурікала тощо;

4. Відбивати ритм разом. Це може бути знайома пісня, також можна створювати загальний ритм (наприклад, дощу), пропонувати стукати ритм зубами, клацати язиком, відбивати долонею, ногами абощо;

5. Обіймати один одного та цілувати різними обіймами та поцілунками (для батьків та дітей). Як-от, помаранчевими, полуничними, веселковими, квадратними тощо.

6. Танцювати під уявну мелодію чи під спів пісень;

7. Передавати предмет у колі, коли в гравців заплющені очі. Тоді — торкатися його і вгадувати, що це, чи пропонувати, як його можна використовувати;

8. «Доторки — незнайомці». Торкатися долонь ведучого тільки приємними доторками, щоби ведучий вгадав, хто торкається;

9. Уявити, що потрапив на нову планету, на якій немає звичного світла. А потім — уявити, як на ній можна адаптуватися;

10. Зробити собі хатинку із подушок і ковдр;

11. Якщо простір знайомий та безпечний, грати в «бабу куцю». Тоді ведучий має зловити гравців, які плескають у долоні.

Якщо є ліхтарик:

1. Грати в тіньовий театр руками. Створювати руками різні фігурки;

2. Грати в тіньовий театр, використовуючи іграшки. Треба підсвічувати їх, аби була тінь;

3. Зробити проєктор зі стаканчика та плівки;

4. Дивитися крізь друшляк на «зірки».

Джерело інформації: https://www.unicef.org/ukraine/stories/games-in-the-dark

31.07.2022

Дитина й агресія: як війна насправді впливає на дитячі емоції й що з ними робити

Сьогодні доводиться непросто не тільки дорослим, а й дітям. Вони переживають стрес від війни, втрати рідних та травмуючих подій.

Вони, так само як дорослі, переживають, бояться і зляться, просто можуть не вміти проявляти це екологічно.

Хоча і побутує думка, що дитяча психіка гнучка і пластична, внаслідок чого діти краще адаптуються. Однак це не зовсім так, вони теж можуть відчувати агресію і не знати, як з цим впоратися.

В рамках фонду Unicef дитяча психологиня Юлія Слободянюк розповіла, як підтримати дитину, коли вона проявляє агресію, та в чому можуть ховатися її причини.

Чому виникає агресія?

Хай там що, дитяча психіка вразлива перед подіями, які травмують. Для малечі подібні події можуть бути навіть подвійним стресом.

Зокрема через брак знань і досвіду, їм складно усвідомити, що відбувається, і які в цього будуть наслідки, як це позначиться на них і як їм уникнути небезпеки.

В цьому контексті вони не можуть нічого контролювати, а їхнє життя й безпека повністю залежить від інших людей.

У будь-кого це викличе величезний страх і напруження. Такі почуття не можуть жити в нас вічно, їх треба вивільнити.

Один з природніх шляхів вивільнення злості — це прояв агресії. Особливо, якщо дорослі нічого не пояснюють і не допомогають знайти альтернативні методи вгамування почуттів.

Що робити, якщо дитина агресивно поводиться

Психологиня радить, що в жодному разі не треба сварити дитину, але й підтримувати таку поведінку теж не можна. Що ж тоді робити в такій ситуації?

Треба усвідомити, що будь-які емоції не є поганими, це лише реакція нашої психіки на страх, стрес і нерозуміння.

Дитина таким чином намагається сказати, що їй страшно і треба пояснення, треба дорослий поруч, який покаже, що робити з негативними почуттями всередині й допоможе “випустити пару”.

Вивільнюємо агресію: дієві методи

Ось підбірка дієвих методів, які справді допоможуть вгамувати і екологічно вивільнити почуття.

· побити подушку

· покричати в лісі

· зайнятися спортом: футбол, баскетбол, волейбол, біг, танці, гімнастика, або будь-яка інша фізична активність.

· ліпка з пластиліну — такий вид творчості дуже дієвий метод вивільнити агресію, адже це дає можливість вивільнити агресивну енергію, розминаючи пластилін.

Це дозволяє непрямим шляхом реалізувати негативні почуття.

· Обійми — це один з ключових моментів, про який дорослі часто забувають. Дітям дуже потрібний тілесний контакт, щоб відчути себе у безпеці. Саме тому їм необхідні обійми.

· Пограти з дитиною. Як не дивно, але діти використовують ігри, як спосіб самотерапії.

Часто вони програють травмуючі події, які їх дуже вразили чи шокували. Це допомогає їм одразу у двох аспектах: прожити травму та відчути контроль над ситуацією.

Важливо грати за правилами дитини, асистувати та супроводжувати, аж ніяк не вести гру чи критикувати або забороняти щось.

Коли треба звертатися до спеціаліста?

Сама по собі емоція злості й метод вивільнення шляхом агресії є нейтральним і базовим в наборі кожної людини.

Тож те, що твоя дитина поводиться агресивно — не хвороба, і в цьому ніхто не винен. Треба просто навчити малечу, як впоратися з цим почуттям.

Однак коли дитину лишають сам на сам зі своїми почуттями, то може розвинутися аутоагресія — де людина завдає шкоди сама собі.

Це може розвинутися тоді, коли біля дитини немає нікого поруч, щоб підтримати або дорослим настільки важко зі своїми емоціями й станами, що вони просто не можуть допомогти.

Тоді дитина намагається вивільнити енергію агресії іншими методами, які доступні їй, часто доступна лише вона сама. Тож якщо ти помішаєш, що твоє дитя б’є, ріже себе, обкушує шкіру та нігті — звернися з нею до психолога.

Підтримка дитини під час війни — це те, про що не варто забувати чи ігнорувати. Саме по собі нічого не загоюється, треба допомогти малечі отримати якомога меншу травму від подій в Україні.

За матеріалами: https://vikna.tv/dlia-tebe/batkivstvo/dytyna-j-agresiya-yak-vijna-vplyvaye-na-dytyachi-emocziyi/

17.03.2020

Що робити, щоб допомогти собі не піддатися паніці?

1. Під час епідемії (пандемії) дотримуйтесь рекомендацій ВООЗ. Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.

2. Намагайтеся не блокувати свої почуття. Боятися - нормально, відчувати безсилля, сумувати - теж. «Відключити почуття» означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може стати деструктивною. Легалізація негативних емоцій знижує напругу, психіка перестає «викручуватися» від необхідності постійно тримати почуття під замком.

3. Що робити, якщо тривога зашкалює? Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі. Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності. Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах. 4. Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом. Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з маленькими дітьми. Турбота про тих, хто від нас залежить - складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш сосуд швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання. Створіть свій власний щоденний ритуал - займіться тим, що приносить вам задоволення. Спорт, будь-які види творчості, прогулянки, гарна музика, просто відпочинок - підійдуть. Головне - щоб у цей час вас ніхто не чіпав і ви могли розслабитися на самоті.

5. Сон. Фізичні навантаження (так-так!). Регулярна здорова їжа. Задоволення. Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами. Недостатній сон і погана його якість - один з головних супутників депресії. А безперервний (бажано не менше 8 годинний) сон піднімає настрій, зміцнює пам'ять і знижує больові відчуття.

6. Під впливом сильного або тривалого стресу порушується робота мозку і формується «спадна спіраль» депресії. Зменшити ефект стрес-факторів можна по-різному: фізичною активністю, проявом почуття подяки по відношенню до оточуючих і розвитком соціальних зв'язків, прийняттям рішень, поліпшенням гігієни сну, споживанням екологічно чистих продуктів.